Показання і протипоказання до гемотрансфузії
Запропоновано багато схем і кла¬сифікацій реакцій і ускладнень, пов'я¬заних з переливанням крові. Згідно із запропонованою у 1973р. В. Філато-вим класифікацією, всі ускладнення можна поділити на 3 основні групи:
1) ускладнення механічного характе¬ру; 2) ускладнення реактивного харак¬теру; 3) ускладнення, пов'язані з інфікуванням хворого кров'ю донора.
Ускладнення механічного характе¬ру пов'язані в основному з порушен¬ням інструкцій щодо заготівлі або пе¬реливання крові, погрішностями в техніці. Це — гостре розширення сер¬ця, повітряна емболія, тромбоембо¬лія і тромбоз.
Під час переливання великої кількості консервованої крові у хво¬рих літнього віку із захворюваннями серця може настати гостре розширен¬ня серця. Воно характеризується тим, що під час процедури або в кінці пе¬реливання крові у хворого з'являють¬ся затруднене дихання, відчуття стис¬кання в грудній клітці, біль у ділянці серця, аритмія, тахікардія, спосте¬рігається зниження артеріального тиску. Може зупинитися серце в пе-ріод діастоли.
З метою запобігання цьому усклад¬ненню пацієнтам з факторами ризику краще переливати концентрати ерит¬роцитів.
За появи ознак перевантаження кровообігу треба припинити перели¬вання, провести кровопускання 200— 300 мл, ввести препарати, які тоні¬зують м'яз серця (кальцію хлорид, кордіамін, глюкозу з інсуліном і вітамінами). У разі брадикардії рекомен¬дують розчин атропіну сульфату. Якщо у хворого зупинилося серце, то проводять загальні реанімаційні захо¬ди для виведення його зі стану клі¬нічної смерті.Життєвонебезпечним ускладнен¬ням є повітряна емболія, тобто попа¬дання повітря під час переливання крові в кровоносне русло. Повітря, яке потрапляє у вену, рухається в напрямку правої половини серця, звідти — в легеневу артерію і її гілки, закупорюючи їх. При цьому виника¬ють раптова непритомність, ціаноз, зупинка дихання (апное) і серця (син-копе). Обличчя стає блідим і ціано-тичним, пульс прискорюється і слаб¬не, артеріальний тиск знижується.
Перша допомога полягає у швид¬кому опусканні головного кінця сто¬ла або ліжка, проведенні штучної вен¬тиляції легень, закритого масажу сер¬ця. У II—IV міжребер'ї справа від гру¬дини пунктують праву половину сер¬ця і відсмоктують близько 200—250 мл пінистої крові.
Іноді гемотрансфузія може усклад¬нюватися емболією згустками крові. Частіше буває тромбоемболія легене¬вої артерії або її гілок.
Це ускладнення може зумовитися трьома причинами: неправильна кон¬сервація (стабілізація) крові, непра¬вильна техніка переливання, а також відривання тромбу, який утворився у вені. Тромби можуть відриватися у віддалених тромбованих венах (часті¬ше нижніх кінцівок) через підвищен¬ня тиску, зумовлене переливанням крові, венозного тиску. Закриття однієї з основних гілок легеневої ар¬терії або численна емболія дрібних гілок супроводжується колапсом, блідістю і ціанозом обличчя, холод¬ним, липким потом. З'являються за-труднене дихання, біль за грудниною і кашель (спочатку сухий, а пізніше з виділенням кров'янистого харкотин¬ня). Через деякий час підвищується температура тіла і розвивається клініка інфаркту легень.
За появи цього ускладнення треба негайно припинити переливання крові, ввести знеболюючі, спазмолі¬тичні, серцеві препарати. Для про¬філактики пневмонії і абсцесу легень призначають антикоагулянти і сульфа¬ніламідні препарати.
При тромбозі вени, в яку перели¬вали кров, у тій чи іншій її ділянці може з'являтися щільний, болючий шнуроподібний тяж. Лікування поля¬гає в місцевому призначенні зігріва-льних компресів, антикоагулянтів і фібринолітичних препаратів (гепарин, фенілін, пелентан, фібринолізин та ін.), електрофорезу гепарину.
З ускладнень реактивного характе¬ру можна виділити такі: гарячка, алергічні реакції, синдром масивних переливань, гемотрансфузійний і цит-ратний шок, калієва інтоксикація.
Посттрансфузійна гарячка зумов¬люється попаданням у кров піроген-них речовин — продуктів розпаду білків і мікроорганізмів.
Частіше гарячка спричинюється взаємодією антитіл реципієнта » пе¬релитими лейкоцитами, тромбоцита¬ми чи імуноглобуліном.