Профілактика шкідливих звичок. Гігієнічні основи режиму дня. Гігієна одягу і взуття
3. Бути достатньо міцним, легко чиститись від зовнішніх і внутрішніх забруднень.
4. Не мати токсичних хімічних домішок, що виділяються в зовнішнє середовище і негативно впливають на шкіру й організм людини.
5. Вага одягу повинна становити не більше 8-10 % маси тіла людини.
Важливим показником якості одягу і його гігієнічних власти¬востей є підодяговий мікроклімат. При температурі навколишнього середовища 18-22 °С рекомендуються такі параметри підодягового мікроклімату: температура повітря - 32,5-34,5 °С, відносна воло-гість — 55-60 %, концентрація оксиду вуглецю (IV) - до 1,0-1,5 %.Гігієнічні властивості одягу залежать від виду тканини, характе¬ру її пошиття, розкрою одягу. Для виготовлення тканин викорис¬товують текстильні волокна різного походження (натуральні, синтетичні). Натуральні волокна можуть бути органічними (рослин¬ними, тваринними) і неорганічними. До рослинних (целюлозних) органічних волокон належать бавовна, льон, сизаль, джут, конопля тощо. До органічних волокон тваринного походження (білкових) -вовна і шовк.
Останнім часом все більшого значення І поширення набуває друга група текстильних волокон - хімічні. Вони, як і натуральні, можуть бути органічними і неорганічними (останні застосовують тільки при пошитті спеціальних видів одягу). Основну групу воло¬кон хімічного походження становлять органічні. Вони можуть бути штучними та синтетичними. До штучних волокон належать: віскозні, ацетатні, казеїнові тощо.
Гігієнічні переваги або недоліки тих чи інших тканин насампе¬ред залежать від фізико-хімічних властивостей вихідних волокон, а саме: повітро-, паропроникності, вологоємкості, гігроскопічності, теплопровідності, теплоємкості тощо.
Повітропроникність характеризує здатність тканин пропус¬кати через свої пори повітря, від чого залежать вентиляція підодя-гового простору і конвекційна віддача тепла з поверхні тіла, теп¬ло- і вологозахисні властивості тканини. Чим більший об'єм пор у тканині та їх кількість, тим більша її повітропроникність. Чим швидше заповнюються пори тканини вологою, тим менше вона стає повітропроникною. Повітропроникність тканини характери-зується кількістю повітря, що проходить при неповному тиску за одиницю часу через одиницю поверхні. При визначенні повітро¬проникності стандартним вважаються тиск 49 Па (5 мм вод. ст.) І залежить він в основному від структури тканини, пористості, тов¬щини і ступеня зволоження. За ступенем повітропроникності роз¬різняють матеріли вітрозахисні, з малою, середньою, високою та дуже високою повітропроникністю.
Паропроникність характеризує здатність пропускати водяну пару через пори тканин. Розрізняють абсолютну і відносну паропроникність. Абсолютна паропроникність - це кількість водяної пари (мг), що може проходити протягом однієї години через 2 см тканини при температурі 20 °С і відносній вологості 60 %. Відносна паропроник¬ність - це відсоткове відношення кількості водяної пари, яка пройшла через тканину, до кількості води, що випарувалась з відкритої посу¬дини. Для різних тканин цей показник коливається від 15 до 60 %.
Випаровування вологи (поту) з поверхні тіла - один з голов¬них шляхів тепловіддачі. В умовах теплового комфорту з поверхні шкіри протягом однієї години випаровується не більше 40-50 мл вологи, виділення поту понад 150 мл/год, виникає тепловий дис¬комфорт. Тому добра паропроникність тканини - це один із чин¬ників забезпечення теплового комфорту.
Однією з найбільш важливих в гігієнічному відношенні влас¬тивостей тканини є її гігроскопічність, яка характеризує властивість волокон тканини поглинати водяну пару з повітря і поверхні тіла й утримувати її за певних умов. Гігроскопічність насамперед залежить від природи волокон, на неї впливають також характер їх перепле¬тення і товщина тканини. Найбільшу гігроскопічність мають вов¬няні тканини, що дозволяє їм зберегти високі теплозахисні власти¬вості навіть при зволоженні. Мінімальну гігроскопічність мають син¬тетичні тканини. Теплозахисні властивості тканини визначаються її теплопровідністю, яка, у свою чергу, залежить від таких чин¬ників, як пористість тканини, ЇЇ товщина, характер переплетення волокон тощо.
Для виготовлення лікувальної трикотажної білизни раніше широко застосовували хлоринове штапельне волокно. Хлоринова білизна має добрі теплозахисні властивості й завдяки так званому трибоелектричному ефекту (накопичення електростатичних зарядів на поверхні матеріалу внаслідок його тертя об шкіру людини) спри¬ятливо впливає на хворих на ревматизм, радикуліт і деякі інші захворювання. Гігієнічною перевагою цієї білизни є те, що вона, маючи малу гігроскопічність, добре повітро- та паропроникна. Не-долік - її нестійкість до прання при високій температурі. Тому перевагу надають лікувальній білизні з полівінілхлориду (ПВХ).