Профілактика шкідливих звичок. Гігієнічні основи режиму дня. Гігієна одягу і взуття

Наркотики знайомі людям уже декілька тисяч років, їх вжива¬ли люди різних культур І з різною метою: під час релігійних об¬рядів, для відновлення сил, зміни свідомості, зняття болю і неприє¬мних відчуттів.Близько 2700 років до н. е. у Китаї вже використовували ко¬ноплі (у вигляді настою як чай): імператор Шен Нунг наказав своїм підданим вживали їх як ліки від подагри і розсіяності. Люди кам'я¬ного віку знали про опіум, гашиш І кокаїн та використовували ці наркотики для зміни свідомості (в ході релігійних обрядів) і при підготовці до бою. На стінах похоронних комплексів індіанців Цен¬тральної і Південної Америки є зображення людей, які жують лис¬тки коки (один із засобів вживання кокаїну), що датуються середи-ною III тисячоліття до нашої ери.

Вживання кокаїну як стимулятора одержало достатньо помітне поширення лише в першому десятилітті XX століття, коли він з'я¬вився на ринках США та Європи. Різкому підйому вживання цього наркотика сприяла також друга світова війна.

Проте кокаїн - це не єдиний наркотик, що має багату історію. Під час археологічних розкопок у Європі в поселеннях людей кам'я¬ного віку серед харчових відходів знайдено насіння опійного маку (слово "ориз" у перекладі з давньогрецької мови означає "сік"). У різних народів він має різну назву. Наприклад, в Японії опійний мак символічно називали "квіткою самурая", він вважався ще й мірилом соціального статусу людини.

У 30-х роках XX століття випадково знайшли ще один наркотик природного походження. Лізергінову кислоту виділили із цвіле¬вого грибка, що уражає злакові культури й за певних умов зберіган¬ня може накопичувати алкалоїд, який має наркотичні властивості.

Зловживання наркотиками часто супроводжується різноманіт¬ними відхиленнями в психічній сфері: схильністю до афективних коливань, розмитістю морально-етичних критеріїв, втратою моти¬вації до досягнення мети і до повноцінного життя. Основна мета наркомана - досягнути ейфорії.

Хвороба розвивається за стадіями. Швидкість, з якою людина стає наркоманом, залежить від біологічних особливостей організ¬му, способу введення, частоти вживання та виду наркотика (на¬приклад, героїн викликає залежність після 2-3 внутрішньовенних введень). На першій стадії наркоманії хворому ще вдається прихо¬вувати факт зловживання наркотиками. Основним симптомом є індивідуальна психічна залежність, яка проявляється бажанням регулярно отримувати наркотик. При цьому відмічається зниження апетиту, яке через 2-3 години після введення змінюється на потребу у висококалорійній їжі (солодкій, жирній). З'являються закрепи. Починає наростати толерантність, що зумовлює потребу в підвищенні дози. Метою життя стає вживання наркотика. На його придбання потрібні гроші, з'являється кримінальна форма поведінки (вкрасти, пограбувати тощо). У кінці першої стадії доза наркотика зростає у 2-3 рази, порівняно з початковою, вживання стає щоденним.

Друга стадія наркоманії характеризується розвитком фізичної залежності, проявляється зростанням толерантності й вираженим абстинентним синдромом при неможливості регулярного одержан¬ня наркотика. Змінюється клінічна картина наркотичного сп'янін¬ня. Виникає потреба вводити наркотик двічі на день, при його відсутності починається "ломка", яка характеризується психічни¬ми, вегетативно-соматичними і неврологічними розладами. Маса тіла хворого зменшується, м'язи атрофуються, шкіра стає зморшку-ватою, сухою, лущиться.

Третя стадія характеризується втратою інтелекту, деградацією особи, змінами у внутрішніх органах, постійною потребою в нарко¬тику, збільшенням його дози.

Реальним виходом із ситуації, що склалася, є залучення до профілактичної роботи педагогів і психологів середніх шкіл та інших закладів системи освіти. Очевидно, максимальною можливістю при проведенні профілактики володіють люди, які постійно контакту¬ють із дітьми та підлітками і можуть вловити ті нюанси стану і поведінки, яких найчастіше не помічають батьки і наркологи.

Будь-яка профілактична програма повинна містити в собі певні види діяльності в кожному з таких напрямків: 1) поширення інформа¬ції про причини, форми і наслідки зловживання наркотичними засо¬бами; 2) формування в підлітків навичок аналізу і критичної оцінки інформації про наркотики й уміння приймати правильні рішення; 3) надання альтернатив наркотизації. Мета роботи в даному випад¬ку - корекція соціально-психологічних особливостей особистості.

Цільову роботу необхідно проводити з групами ризику, для цьо¬го потрібно визначити їх І надати адекватну допомогу в подоланні проблем, що призводять до появи тяги до наркотиків. Організації і структури, що займаються профілактичною роботою, повинні гуман¬но ставитись до тих, хто зловживає наркотиками. Проте необхідно припиняти будь-які спроби поширення ідей про легалізацію нарко¬тиків, не можна дозволити вживати їх і полегшувати доступ до них. Це загальні принципи проведення профілактичної роботи.Унікальні можливості для її успішної реалізації має школа. Вона повинна в процесі навчання прищеплювати дітям навички здорового способу життя і контролювати їх засвоєння; впливати на рівень домагань і самооцінку; мати вільний доступ до сім'ї підлітка для аналізу і контролю ситуації; залучати фахівців із профілактики; формулювати ряд правил побудови профілактичних програм у школі.