Пульпіт

Із наростанням запального процесу больові наш стають довшими, а світлі проміжки скорочуються. Із появою гнійного ексудату світлі проміжки (інтермісії) зникають спостерігаються лише періоди послаблення болю (ремісії) довгі періоди больового нападу.

Значний біль розвивається при закритій пульповій камері від підвищення внутрішньопульпарного тиску.

Біль за природою є суб'єктивним відчуттям визначається функціональним станом кори головного мозку, яка має здатність пригнічувати, гальмувати або посилювати больові відчуття. У спокійних фізіологічно здорових людей біль при пульпіті менш інтенсивний і тривалий, ніж в ослаблених астенічних людей із високою реакцією на больові подразнення. Мають значення також вік (діти гостріше реагують на біль), стать (чоловіки більш нетерпеливі до болю), психоневротичні стани - гнів, екстаз, страх відволікають від приступу, а очікування і страх болю посилюють больові відчуття.

На запалення пульпи реагує весь організм. І.М. Оксман (1957) вказує, що подразнення пульпи викликає рефлекторну реакцію інших органів і систем. У першу чергу порушується робота серцево-судинної системи: підвищується артеріальний тиск, змінюється амплітуда пульсового тиску, а також зменшується рівень цукру в крові, підвищується кількість азоту, прискорюється обмін речовин.

Об'єктивна симптоматика. Об'єктивним симптомом пульпіту є наявність анатомічного субстрату, тобто каріозної порожнини, конкрементів у пульпі, тріщини емалі, перелому зуба, пародонтальної кишені і т.д. Проте найчастіше пульпіт є ускладненням каріозного процесу.

Для диференційної діагностики запалення пульпи необхідно здійснити:

1) ретельне опитування із виясненням усіх суб'єктивних симптомів;

2) огляд, зондування, перкусію;

3) термометрію;

4) рентгенографію;

5) електроодонтометрію.

Огляд дуже важливий, якщо пацієнт вагається у визначенні хворого зуба.

Зондуванням встановлюється каріозна порожнина (можливо, вона потаємна), виявляється больова реакція пульпи, а також болючі точки на дні каріозної порожнини чиї біль по всьому дну.

Перкусія хворого і кількох сусідніх зубів (із метою порівняння) необхідна для встановлення хворого зуба: часі лише болючість чи чутливість при перкусії дозволяє його виявити. Вона свідчить про розповсюдженість запальної процесу на кореневу пульпу і періодонту.

Термометричний метод базується на подразнюючій дії води різної температури. Найчастіше хвора пульпа на холодний подразник, а при гнійному пульпіті - навпаки - на гарячу воду. Але цей метод грубий (викликає різкий біль) неточний, бо вода, попадаючи на сусідні зуби, розтікається ш ротовій порожнині, що утруднює визначення хворого зуба.

Рентгенографія дає можливість встановити потаємі каріозну порожнину, наявність конкрементів у пуль товщину надпульпарного шару дентину, величину пульпової камери, ширину каналів, стан періодонту. Отже рентгенографія часто допомагає встановити точний діагноз дає підстави для вибору методу лікування. Є.В. Боровський (2003) вказує, що тепер загальновизнано: при лікуванні пульпіту для обґрунтування діагнозу і вибору метою лікування обов'язково робиться рентгензнімок.Електроодонтометрія (ЕОД) - це досліджені чутливих нервових закінчень пульпи за допомогою електричного струму. Сучасний метод ЕОД розробив JI.P. Рубін. Він дозволяє в комплексі з іншими даними точніше встановити діагноз, виявити хворий зуб, визначитись у мето лікування пульпіту. Інтактний зуб дає реакцію на струм межах 2-6 мкА. Поріг збудливості 20-40 мкА свідчить, що процес, як правило, локалізується в межах коронкової пульпи При порозі 50-60 мкА в більшості випадків коронкова пульпа виявляється загиблою. Реакція на дію струму в 60-100 мкА свідчить про розповсюдження патологічного процесу кореневу пульпу. Відсутність реакції при використанні струму понад 100 мкА сигналізує про загибель всієї пульпи. Цей метод діагностики не дуже точний і може братись до уваги тільки в комплексі з іншими даними.