Сучасний підхід до фармакотерапії бронхіальної астми

Бронхолітики. b-адреностимулятори є найефективнішими бронхолітиками, які сприяють розслабленню гладких м’язів бронхів, посилюючи функцію миготливого епітелію і мукоциліарний транспорт. У разі застосування високих доз, особливо за умови перорального та парентерального введення, препарати цієї групи призводять до небажаних побічних ефектів, як то тремор скелетних м’язів, неспокій, серцебиття, гіпокаліємія. Крім цього, можливе порушення секреторної функції бронхів, медикаментозний розвиток так званого синдрому рикошету.Найкраще використовувати селективні b-адреностимулятори у вигляді дозованих інгаляційних лікарських форм (сальбутамол, фенотерол). Використання такої лікарської форми дозволяє отримати еквівалентний терапевтичний ефект у разі застосування 10-15 % дози у порівнянні з пероральною формою. При цьому дія препарату зберігається протягом 4-6 год із максимальним терапевтичним ефектом уже за 15-30 хв після інгаляції. Це є препарати вибору в разі лікування ядухи, що виникає гостро, та профілактики її приступів, які спостерігаються під час фізичного навантаження.Багаторічні порівняльні дослідження показали, що планове, а не за потребою, застосування b-агоністів короткої дії призводить до погіршення функції дихання. Так, монотерапія цими препаратами не запобігає прогресуванню бронхообструкції, порушенням еластичної властивості легень, розвитку емфіземи. Необхідно суворо лімітувати їх застосування в базисній терапії, призначати тільки за необхідності у разі приступів ядухи. Під час проведення ефективної підтримуючої протизапальної терапії їх використання має бути мінімальним. Щоденне використання b-агоністів короткої дії свідчить про погіршення перебігу бронхіальної астми і націлює лікаря на посилення протизапальної терапії переважно інгаляційними кортикостероїдами [6].Нові b2-агоністи тривалої дії (сальметерол, формотерол) проявляють специфічну дію протягом 12 год і більше за малої терапевтичної дози, 1-2 рази на добу, і майже повної відсутності побічних ефектів, характерних для цієї групи лікарських препаратів. Таким препаратом є серевент. Його застосування в дозах 25-50 мкг/добу дозволяє зменшити прийом кортикостероїдів майже вдвічі при збереженні контролю бронхіальної астми [10].Використання інгаляційних холінолітиків, до яких належать іпратропіуму бромід, дає 30-60 % ефект бронходилатації b2-симпатоміметиків. Холінолітики зменшують роль вагусної стимуляції бронхообструкції в разі подразнення іритантних рецепторів дихальних шляхів за умови вдихання холодного повітря, фізичного навантаження.Ці препарати можуть використовуватися для бронходилатації у поодиноких хворих, які реагують на застосування b-агоністів тяжкими побічними ефектами. Сумісне застосування b2-агоністів та холінолітиків рекомендується в групі хворих на бронхіальну астму, поєднану з хронічним обструктивним бронхітом, особливо у пацієнтів похилого віку.Метилксантини виявляють бронхолітичну дію шляхом блокади фосфодіестерази цАМФ, через конкурентну з аденозином взаємодію з пуриновими рецепторами, зміни рівня внутрішньоклітинного кальцію, впливу на катехоламіни та медіатори запалення, що вивільняються. Ефективна дія препаратів цієї групи у хворих на бронхіальну астму досягається за умови їх концентрації в сироватці крові понад 5 мкг/мл.

У плановій терапії призначають пероральні препарати теофіліну пролонгованої дії. Вони особливо показані для профілактики симптомів бронхіальної астми, які виникають вночі. Проте використання пролонгованих препаратів теофіліну, як відомо, переривається у кожного 10-го хворого у зв’язку з розвитком симптомів інтоксикації еуфіліном (нудота, блювання, судоми, тахікардія, аритмія).У зв’язку з підвищеним ризиком виникнення побічних ефектів необхідно дотримуватись обережності в їх призначенні дітям, вагітним, за наявності гарячкових станів, захворювань печінки, серцево-судинної системи, у разі одночасного застосування таких лікарських засобів, як циметідін, хінолон, макроліди тощо. Під час проведення базисної терапії бажано виконувати періодичний контроль концентрації препарату в крові, забезпечення якого викликає певні ускладнення. Тому, на думку низки клініцистів, препарат розглядається як резервний і застосовується за недостатньої ефективності інших бронхолітиків.Такі немедикаментозні методи лікування, як розвантажувальна дієтична терапія, методи квантової терапії, застосування пристроїв для штучної іонізації повітря, спелеотерапія, сорбційні методи лікування, голкорефлексотерапія, мають застосовуватися тільки у поєднанні з раціональною фармакотерапією.

Література

[1] Игнатьева В. И., Гуменюк Г. Л., Москаленко С. М. и др. Терапиерезистентная бронхиальная астма при сочетании с аллергологическим ринитом// Астма та алергія. — 2002. — № 1. — С. 77-78.

[2] Наказ МОЗ України від 30.12.1999 р. № 311 “Про затвердження інструкцій щодо надання фтизіопульмонологічної допомоги хворим”// Укр. пульмонол. журнал. — 2000. — № 2 (додаток). — С. 5-12.

[3] Полянская М. А., Лекан О. Я., Туманов А. Н. и др. Современные доставочные устройства в управлении бронхиальной астмой// Астма та алергія. — 2002. — № 1. — С. 13-16.

[4] Фещенко Ю. И. Бронхиальная астма — одна из главных проблем современной медицины// Укр. пульмонол. журнал. — 2000. — № 2 (додаток). — С. 13-16.