Хвороби внутрішніх органів

Лікування. Основні принципи терапії сепсису такі:

1. Забезпечення раціонального догляду і вигодовування.

2. Цілеспрямована антибактеріальна терапія з урахуванням чутливості виділеного збудника до антибіотика. Тепер перевагу віддають антибіотикам широкого спектра дії (напівсинтетичні пеніциліни, цефалоспорини, аміноглікозиди та ін.). Антибіотики поєднують не тільки між собою, а й з іншими хіміопрепаратами, зокрема з нітрофуранами.

3. Імунотерапія (протистафілококові плазма і гамма-глобулін, імуноглобулін).

4. Дезинтоксикаційні засоби (внутрішньовенні вливання глюкози, гемодезу, реополіглюкіну, альбуміну та ін.).

5. Вітамінотерапія (вітаміни групи В, ретинол, токоферол, аскорбінова кислота, АТФ, глютамінова кислота та ін.).

6. Боротьба з дисбактеріозом (біфідум-і лактобактерин).

7. Симптоматична терапія.

Профілактика гнійно-септичних захворювань новонароджених повинна починатися з антенатального періоду. Велику роль відіграє своєчасне виявлення та лікування гострих і хронічних хвороб у вагітних жінок. Слід ретельно дотримуватися асептики під час пологів і в процесі догляду за новонародженими. Першорядне значення має циклічне заповнення палат. Хворих дітей слід негайно ізолювати. Переповнення палат забороняється. Персонал, який обслуговує немовлят, треба ретельно обстежувати; він повинен дотримуватися правил особистої гігієни

Гемолітична хвороба новонароджених

Гемолітична хвороба новонароджених належить до важких хвороб перших днів життя дитини, частота її — одна хвороба на 200—300 пологів. Гемолітична хвороба виникає при несумісності крові матері і плода за резус-фактором, а також за основними групами системи АБО. Рідшими е інші несумісності. Тривалий час причини захворювання не були відомі і летальність досягала 80 %. Тільки в 1940 р. Ланштейнер і Вінер в еритроцитах людини виявили антиген, який дістав назву резус-фактора (Rh-фактор). Було встановлено, що 80 % європейського населення резус-позитивні, а 15 % цього антигену не мають. В організмі Rh-негативної жінки протирезусні антитіла утворюються тоді, коли їй перелити Rh-позитивну кров або коли вона вагітна Rh-позитивним плодом. Ці антитіла проникають через плаценту і руйнують (гемолізують) еритроцити плода. Так виникає гемолітична хвороба. Якщо вона розвивається через групову несумісність, гемоліз настає тоді, коли плід має групові еритроцитарні антигени, яких немає в крові матері. Це буває найчастіше у матерів з 0 (1) групою крові, діти яких мають групу А або В. У цьому разі в крові матері є вже готові а- і β-аглютиніни, які спричинятимуть гемоліз еритроцитів плода.

Клініка. Є три форми гемолітичної хвороби: набрякова, анемічна і жовтянична.

Набрякова форма- характеризується найважчим перебігом. Зустрічається рідко. Дитина народжується з вираженими набряками всіх тканин, блідістю шкіри і слизових оболонок. У серозних порожнинах накопичується рідина. Печінка і селезінка дуже збільшені. В аналізі крові визначають зменшену кількість еритроцитів і гемоглобіну. Може бути нейтрофільоз. Діти з набряковою формою нежиттєздатні і тому народжуються мертвими або гинуть у перші години після пологів. Безпосередньою причиною смерті є серцево-легенева недостатність.

Анемічна форма, найбільш доброякісна. Зустрічається також рідко. Хворобу виявляють на першому тижні життя. Основний симптом — недокрів'я. Характерною є блідість шкіри і видимих слизових оболонок. Загальний стан порушений мало. Кількість еритроцитів і гемоглобіну швидко знижується. Перебіг хвороби, як правило, сприятливий, особливо при протианемічній терапії.Жовтянична форма, зустрічається найчастіше і дає найбільше ускладнень. Першим її симптомом є жовтяниця, яка виникає на 1—2-й добі життя і швидко наростає. Колір шкіри набирає жовто-коричневого відтінку. Вже при народженні дитини відмічається жовтяничне забарвлення навколоплідних вод і пуповини. Печінка та селезінка збільшені. З посиленням жовтяниці погіршується загальний стан — діти стають млявими, погано ссуть, знижуються фізіологічні рефлекси, іноді виникають підшкірні крововиливи. При дослідженні крові спостерігаються анемія, ретикулоцитоз, еритробластоз, лейкоцитоз. Найважливішою і характерною ознакою жовтяничної форми е підвищення непрямого (вільного) білірубіну у сироватці крові. Коли вміст його досягає 51,3 мкмоль/л і більше, це вже можна вважати проявом гемолітичної хвороби. Але найхарактернішим для неї е швидке погодинне збільшення кількості білірубіну — 5,1—8,5 мкмоль/л за 1 год. При несвоєчасному лікуванні білірубін швидко досягає високих цифр — 342 мкмоль/л, що призводить до білірубінової енцефалопагії (ядерної жовтяниці). Пізніше у цих дітей бувають відхилення від норми у нервово-психічному розвитку.