Хвороби внутрішніх органів
Лікування. При простій формі омфаліту пупкову ранку припікають 5 % розчином калію перманганату або 70 % спиртом. При гнійних виділеннях з ранки її спочатку промивають 2 % розчином перекису водню, а потім припікають вказаними препаратами і присипають порошком стрептоциду або ксероформу.
При флегмонозній формі застосовують антибіотики широкого спектра дії, аскорбінову кислоту, тіамін; при інтоксикації показане внутрішньовенне введення глюкози, гемодезу, альбуміну; для підвищення імунних сил внутрішньом'язово призначають імуноглобулін.
Профілактика полягає у дотриманні асептики під час перев'язування пуповини і обробки пупкової ранки.
Сепсис новонароджених
Новонароджені діти особливо схильні до захворювання на сепсис. Це насамперед зумовлено зниженням загальної і місцевої опірності організму новонародженого до інфікування. При ослабленій імунологічній реактивності будь-яка форма місцевої інфекції може започаткувати розвиток септичного стану. Організм новонародженого не локалізує, а генералізує запальний процес. Найчастіше збудниками сепсису є стафілокок, рідше стрептокок, пневмокок, кишкова і синьогнійна палички, сальмонела. Зараження відбувається: 1) внутрішньоутробно, 2) під час пологів, 3) після народження.
Внутрішньоутробно плід заражається через плаценту. Будь-яке інфекційне захворювання у вагітної, що супроводиться підвищеною температурою тіла, є небезпечним для дитини. Внутрішньоутробно мікроорганізми можуть проникнути-гематогенним шляхом. З інфікованими навколоплідними водами вони потрапляють через шкіру плода і через його травний канал. Під час пологів зараження відбувається при аспірації навколоплідними водами або інфікованими виділеннями пологових шляхів, після народження інфекція проникає в" організм дитини через повітря, брудні руки медичного персоналу, білизну, предмети догляду. Джерелом інфікування може бути і здорова людина, яка є носієм патогенних штамів. Найбільшу небезпеку для новонародженого в епідеміологічному відношенні становлять хвороби матері, дні виникають після пологів (ангіна, гострі респіраторні інфекції, мастит та ін.). Воротами для потрапляння мікроорганізмів можуть 6jWH дрібні ранки і подряпини шкіри, слизових оболонок, кон'юнктиви. Але найчастіше (70—80 %) мікроорганізми потрапляють в організм дитини через пупкову ранку.
Слід зазначити ряд факторів, які знижують опірність організму немовляти. Це — патологія вагітності, недоношування, неправильне вигодовування. Все це визначає клініку і перебіг хвороби.
Клініка сепсису характеризується різними симптомами. Абсолютних ознак хвороби немає. Спостерігається порушення загального стану (неспокій або млявість, розлади сну), ослаблення активності ссання, поява зригувань або блювання, зменшення маси тіла. Випорожнення стають частими і мають рідку консистенцію. Дитина швидко слабне. Підвищується температура тіла. Колір шкіри набирає характерного для сепсису сірувато-землистого відтінку, який на другому тижні хвороби стає жовтяничним. З'являються різні висипання, крововиливи. Тургор тканин знижується. Іноді збільшуються печінка і селезінка. Дихання стає прискореним і поверхневим, тони серця ослабленими і частими. Наростає анемія. Виникає лейкоцитоз з нейтро-фільним зсувом уліво, збільшується ШОЕ. В сечі часто визначають білок, еритроцити, лейкоцити. У посівах крові, калу, слизу із носа і горла найчастіше виділяють стафілокок.
Залежно від того, що переважає, загальні чи місцеві зміни, розрізняють септицемію або септикопіємію.
Септицемія характеризується гострим початком, високою температурою тіла, вираженою інтоксикацією. Але при ній в організмі немає гнійних вогнищ. Ця форма сепсису розвивається у перші два тижні життя.
При септикопіємії на фоні загального тяжкого стану утворюються метастатичні гнійні вогнища (кон'юнктивіт, отит, флегмона, плеврит, пневмонія, піурія, остеомієліт та ін.).Діагностика сепсису в разі відсутності септичних вогнищ досить важка. Пупкові судини, в яких часто локалізується запальний процес, майже недоступні для клінічного обстеження. Зміни навколо пупкової ранки не завжди бувають виражені. До симптомів, завдяки яким можна зробити висновок про цю важку хворобу, слід віднести млявість, що зростає з кожним днем, зниження активності ссання, зниження маси тіла, зміну забарвлення шкіри, зригування, розлади випорожнення.
Прогноз при сепсисі завжди серйозний і кінець хвороби залежить від ранньої діагностики та своєчасного комплексного лікування.