Управління прибутком

Це пояснюється:

– різною прибутковістю (рентабельністю) окремих видів діяльності;

– різними видами податків, зборів та обов'язкових платежів податкового характеру за різних видів діяльності;

– неоднаковими ставками податку на прибуток підприємств за різних видів діяльності.

Отже, програми діяльності підприємства, яка за певного обсягу наявних фінансових ресурсів могла б забезпечити максимальний прибуток. А тут вже потрібна математика.

Позначимо:

Ф – наявна сума фінансових ресурсів;

n – кількість видів діяльності підприємства;

Хi (i=1,-n) — обсяг i-го виду діяльності;

ri (i=1,-n) — рентабельність (прибутковість) і-го виду діяльності;

ki (i=1, -n) — потреба в обігових коштах для забезпечення виробництва одиниці продукції (робіт, послуг) при і-му виді діяльності;

рi (i=1, -n) — податок з одиниці прибутку, отриманого внаслідок і-го виду діяльності;

dі (і=1, -n) — верхня межа обсягу і-го виду діяльності (максимальний обсяг виробництва продукції, робіт чи послуг, який підлягає реалізації).

За величинами ri та pi можна визначити величину чистої прибутковості від одиниці обсягу і-го виду діяльності (сi):

(3.4)

Математична модель задачі:

(3.5)

(3.6)

0  xi di(3.7)

Цільова функція (3.5) характеризує сумарну величину чистого прибутку, який можна отримати за наявності фінансових ресурсів, а нерівності (3.6) і (3.7) описують обмеження, пов'язані з наявними коштами та економічно доцільними обсягами виробництва. Описана модель належать до класу задач лінійного програмування і легко реалізується на ЕОМ.

3 Управління розподілом прибутку підприємства

Розподіл прибутку являє собою процес формування напрямків його майбутнього використання відповідно до цілей і задач розвитку підприємства.

Характер розподілу прибутку визначає багато істотних аспектів діяльності підприємства, впливаючи на її результативність. Цей вплив виявляється в різних формах зворотного зв'язку розподілу прибутку з його формуванням у майбутньому періоді.