Управління прибутком

.(3.8)

Дана методика супроводжується значною варіацією дивіденду за звичайними акціями, що, як відзначалося вище, може приводити до небажаних коливань ринкової ціни акцій. А саме зниження виплачуваного дивіденду викликає падіння курсу акцій.

Методика фіксованих дивідендних виплат.

Ця політика передбачає регулярну виплату дивідендів на акцію в незмінному розмірі протягом тривалого часу безвідносно до зміни курсової вартості акцій. Якщо фірма розвивається успішно і протягом ряду років доход на акцію стабільно перевищує деякий рівень, розмір дивідендів може бути підвищений. Визначаючи розмір фіксованого дивіденду на деяку перспективу, компанії як орієнтир нерідко використовують прийнятні для них значення показника «дивідендний вихід». Дана методика дозволяє деякою мірою нівелювати вплив психологічного фактора й уникнути коливання курсових цін акцій, характерного для методики постійного процентного розподілу прибутку.

Методика виплати гарантованого мінімуму і екстрадивідендів.Ця методика є розвитком попередньої. Компанія виплачує регулярні фіксовані дивіденди, однак періодично (у випадку успішної діяльності) акціонерам виплачуються екстрадивіденди. Термін «екстра» означає премію, нараховану до регулярних дивідендів. Вона має разовий характер, тобто одержання її в наступному році не обіцяється. Більш того, тут також рекомендується використовувати психологічний вплив премії — вона не повинна виплачуватися занадто часто, оскільки в цьому випадку стає очікуваною, а сама методика виплати екстрадивідендів стає марною. Дані про премію також публікуються у фінансовій пресі.

Методика виплати дивідендів акціями.

При цій формі розрахунків акціонери одержують замість грошей додатковий пакет акцій. Причини її застосування можуть бути різними. Наприклад, компанія має проблеми з готівкою, її фінансове становище не дуже стійке. Щоб хоч якось уникнути невдоволення акціонерів, правління компанії може запропонувати виплату дивідендів додатковими акціями.

Можливий і другий варіант: фінансове становище компанії стійке, більш того, вона розвивається швидкими темпами, тому їй потрібні засоби на розвиток – вони і надходять до неї у вигляді нерозподіленого прибутку. Нарешті, можливі і такі причини, як бажання змінити структуру джерел чи засобів, бажання наділити успішно працюючий вищий управлінський персонал акціями для того, щоб «прив'язати» їх до фірми і тим самим стимулювати їх ще більш активну роботу, і т.п.

При цій методиці акціонери на ділі практично не одержують нічого, оскільки виплачений їм дивіденд дорівнює за величиною зменшенню належних їм засобів, капіталізованих в акціях і резервах. Кількість акцій збільшилася, валюта балансу не змінилася, тобто вартісна оцінка активів на одну акцію зменшилася. Проте до деякої міри цей варіант влаштовує й акціонерів, оскільки вони все-таки одержують цінні папери, що можуть бути при необхідності продані ними за готівку.

ЛIТЕРАТУРА

1. Конституція України.—К., 1996.

2. Закон України «Про власність» // Відомості Верховної Ради України.— 1991—№20.

3. Закон України «Про підприємництво» // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 14.

4. Закон України «Про господарські товариства» // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 49.

5. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визначення його банкрутом». 784-ХІУ від 30.06.1999.

6. Указ Президента України «Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії» // Урядовий кур'єр. — 1994. — № 31—32.