Сучасний стан менеджменту професійної діяльності керівних кадрів

У вересні 1993 року робоча група, яку очолив віце-президент США Альберт Гор, надрукувала доповідь "Оновлення системи управління людськими ресурсами", яка увійшла до великого пакету пропозицій під загальною назвою "Створити уряд, який буде працювати краще і з меншими витратами". У доповіді були визначені такі цілі реформування державної служби США:

•створення гнучкої і надійної системи найму;

•перебудова кваліфікаційної системи;

•підвищення виконавської дисципліни;

•вдосконалення системи навчання, підвищення кваліфікації та розвитку службовців;

•вдосконалення робочих процесів.

Особлива увага приділялась розробці механізму, який дозволив би:

•оцінювати діяльність керівника;

•проводити кваліфікаційний відбір кандидатів на посади керівництва;

•визначати пріоритетні напрями навчання та підвищення кваліфікації керівників.

Досвід США цікавий тим, що під час розробки кваліфікаційної моделі проводяться глибокі наукові дослідження, виходячи не тільки з поточних, а й з майбутніх вимог до компетенції керівника.

Керівники є наріжним чинником формування корпоративної культури у виконавчих органах влади, які зорієнтовані на інновації. Зрозуміло, що зміст і форма організації програм підвищення кваліфікації управлінця складаються залежно від рівня управління.

Як правило, програми всіх рівнів складаються, виходячи з трьох аспектів:

•управлінські знання;

•професійні навички і вміння (тобто практика управління);

•поведінкові аспекти.

Проведений аналіз сучасних навчальних програм та наукових розробок США свідчить, що основний їх зміст - вивчення адміністративних механізмів успішного функціонування організації. Ці механізми складаються з таких блоків:

формування бюджету організації та контроль над ними;

•техніка і методика планування;

•організаційний аналіз і організаційна поведінка;

•управління персоналом.

Навчальний курс грунтується не на знаннях у їх "чистому" вигляді, а скоріше на їх прикладній спрямованості - на застосуванні знань з метою вирішення конкретних соціальних або державних завдань.