Сучасний стан менеджменту професійної діяльності керівних кадрів

В умовах становлення та розвитку в Україні ринкової економіки дедалі більшого значення для педагогічної науки набуває проблема професійного самовизначення, особливо - його особистісний аспект. Це зумовлене суттєвими загальними тенденціями демократизації та гуманізації вітчизняного суспільства, змінами, що відбуваються в освітній системі України.

Аналіз теоретичних джерел дозволяє виокремити основні тенденції розвитку теорії соціально-професійного становлення особистості. Першій тенденції притаманні пріоритети особистості в процесі її професійного становлення і перевагою в першу чергу гуманістичних, індивідуалізуючих чинників світогляду; другій - пріоритет інтересів суспільства, посилення ролі чинників, що впливають на особистість "іззовні", намагання нівелювати нею відповідно до певних вимог. Оскільки обидва загальні підходи мають екстремальний характер, деякі дослідники дотримуються третьої третьої тенденції - намагаються інтегрувати попередні дві, що викликає до життя настанову на розвиток індивідуальності з урахуванням інтересів суспільства, здійснення соціальними інституціями певного впливу на процес професійного самовизначення (1).

Власне професійне самовизначення можна визначити як багатомірний та багатоступеневий процес.

Відповідно до зазначених вище тенденцій розвитку теорій соціально-професійного становлення особистості, професійне самовизначення можна розглядати як:

1.виконання серії завдань, що їх ставить суспільство перед особистістю;

2.процес поетапного прийняття рішень, шляхом яких особистість формує баланс між власними можливостями та об'єктивними вимогами системи розподілу праці, що склалися в суспільстві;

3.процес формування індивідуального стилю життя, невід'ємною складовою якого є професійна діяльність (1).

З позицій останього підходу професійне самовизначення особистості можна трактувати як "Я"-концепцію індивіда, яка відображає його розуміння, переживання та наміри, предметні дії у навчальній або трудовій діяльності в конкретних соціально-економічних умовах. При цьому головна мета професійного самовизначення полягає в поступовому формуванні готовності індивіда до усвідомленої та самостійної побудови, коригування та реалізації перспектив власного професійного розвитку, знаходження особистісно значущого сенсу в конкретній професійній діяльності (2).

Структурні елементи особистості, що виступають як найближчі передумови професійного самовизначення, розрізняються як в плані їх генези, так і за характером своїх функцій. При цьому всю сукупність найважливіших особистісних передумов самовизначення можна умовно звести до двох основних груп. До першої можна віднести особливості особистості, які забезпечують потенційну можливість успішного вирішення проблеми вибору професії, але безпосередньої участі в активізації цього процесу не беруть

Другу групу психологічних передумов професійного самовизначення утворюють різні компоненти особистісної спрямованості, що активізують цей процес та зумовлюють вибірковість реакцій на зовнішні чинники, що впливають на вибір професії. До цієї групи можна віднести навчальні та професійні інтереси, схильності, переконання, ідеали (3), а також загальні особливості особистостісних спрямувань, які зумовлюють схильність індивіда до певної сфери професійної діяльності.

Слід зазначити, що підходи до вирішення проблеми відповідності особливостей людини й особливостей професії у вітчизняній та закордонній психолого-педагогічній теорії помітно різняться. Так, в Україні переважно спираються на теорію Є.О.Клімова, що базується на твердженні, ніби не професійна діяльність формує особистісні особливості, а людина, відповідно до своїх індивідуальних якостей, "належить" до одного з п'яти типів професій (а саме: людина - людина, людина - технік, людина - природа, людина - знакова система, людина - художній образ) і відповідно до цього обирає напрямок власної трудової діяльності (4).

За теорією Д. Голанда вважається, що успіх у професійній діяльності, задоволеність працею тощо залежать передусім від професійного середовища. На його думку, таке середовище створює кожна професія (загалом Д. Голанд виокремив шість типів професійного та особистісного середовища: реалістичне, інтелектуальне, артистичне, соціальне, ділове та конвенціональне), а успішність трудової діяльності залежить від співпадання особистісного типу людини з типом професійного середовища.