Маніпулювання суспільною свідомістю: імідж та рекламування
5 Множинний імідж створюється під час об'єднання вже відомих політиків або політичних партій чи суспільних організацій у передвиборний блок чи в об'єднану політичну організацію.
Контекстний імідж
Цей підхід передбачає сприяння впровадженню або функціонуванню іміджу в контексті його використання в певній сфері, орієнтується на певні верстви населення, рівні суспільної свідомості та ін.
Наприклад, політик може мати один імідж серед виборців і зовсім інший — серед колег-депутатів, може користуватися популярністю серед товаришів по партії й мати негативний імідж у середовищі державних чиновників тощо.
Зіставлю вальний (порівняльний) імідж
Такий підхід до формування іміджу полягає в порівнянні тих чи інших іміджевих характеристик. Таке зіставлення може проводитися на рівні параметрів іміджу ідеального й реального політичних діячів, двох або більше лідерів, політичних партій тощо.
Зрозуміло, що кожен політик чи політична організація прагне переконати громадян у тому, що він (чи вона) має якнайбільше позитивних рис, але водночас потрібно пам'ятати, що для всіх абсолютно добрим не будеш. Не варто перебільшувати й роль іміджу, який політичний лідер та його команда намагаються втлумачити в суспільну свідомість. Треба пам'ятати, що в разі невідповідності рис характеру та особистих якостей реального політика тим, що сформовані через засоби масової
інформації, під час безпосереднього контакту пересічних громадян з цим політиком ці розбіжності можуть завдати стільки шкоди, що нейтралізувати її буде надзвичайно важко.
Отже, до цих питань бажано ставитися обережно, користуючись старим як світ гаслом ескулапів: не завдай шкоди іншому.
А взагалі, якщо ведеш погану політику, навряд чи PR зможе компенсувати неефективне політичне управління.
Ознайомлення з варіантами режисури передвиборних матеріалів, безумовно, розширить арсенал засобів ПОЛІТИЧНОЇ реклами, до яких зараховують такі типи: "свідчення", "калейдоскоп контрастів", "позитивні емоції", "досвід" і традиційно поширений "репортаж".
"Свідчення". На підтримку кандидата висловлюється популярна людина, яку поважають і шанують виборці. По суті цей варіант режисури реалізується на основі застосування принципу декларування причетності до певної людини, партії, громадської організації тощо.
Наприклад, у виборчій кампанії 1988 р. Дж Буш використав відеокліп про зустріч кандидата (тоді віце-президента США) з керівником СРСР М. Горбачовим. Цей відеоряд супроводжувався закадровими словами Р. Рейгана, який запевняв американців у тому, що він особисто довірив би Дж Бушу управління країною. Ефективний психологічний трюк полягав у поєднанні великої на той час популярності М. Горбачева і Р. Рейгана. Як свідчили фахівці, цей відеокліп створював враження, що голосом Р. Рейгана говорить М. Горбачев, у певному розумінні тоді шанована американською суспільною свідомістю людина.
Проте тут треба враховувати і майбутні наслідки використання цього методу. Скажімо, під час проведення виборів мера Києва, коли змагалися діючий міський голова О. Омельченко і бізнесмен Г. Суркіс, перший президент України Л. Кравчук необачно дав згоду бути довіреною особою свого однопартійця Г. Суркіса. А оскільки боротьба проти чинного мера велася методами "чорного PR", це суттєво зашкодило іміджу Л. Кравчука Ображений на недостойну гру СДПУ(о) О. Омельченко кілька років йому навіть і руки не подавав при зустрічі
Хоча, треба віддати йому належне, 2003 р. він все-таки зателефонував Л. Кравчуку і поздоровив його з днем народження. Я був тоді присутній у кабінеті першого легітимно обраного
президента України в той час і можу засвідчити, що Л. Кравчук був цим дуже зворушений.