Взаємозв’язок прибутку підприємства з рухом грошових коштів. Визначення оптимального рівня грошових коштів. Управління дебіторською заборгованістю

оцінка і класифікація покупців у залежності від виду продукції, обсягу закупівель, платоспроможності клієнтів, історії кредитних відносин і передбачуваних умов оплати;

контроль розрахунків з дебіторами, оцінка реального стану дебіторської заборгованості;

аналіз і планування грошових потоків з урахуванням коефіцієнтів інкасації.

Керування дебіторською заборгованістю передбачає насамперед контроль за оборотністю засобів у розрахунках. Прискорення оборотності в динаміці розглядається як позитивна тенденція. Велике значення мають добір потенційних покупців і визначення умов оплати товарів, що передбачаються в контрактах.

Добір здійснюється за допомогою таких неформальних критеріїв, як дотримання платіжної дисципліни в минулому; прогнозні фінансові можливості покупця з оплати купленого ним обсягу товарів; рівень поточної платоспроможності; рівень фінансової стійкості; економічні і фінансові умови підприємства-продавця (затовареність, ступінь потреби в готівці і т.п.). Необхідна для аналізу інформація може бути отримана з публічно представленої фінансової звітності, від спеціалізованих інформаційних агентств, з неформальних джерел.

В основі керування дебіторською заборгованістю — два підходи:

– порівняння додаткового прибутку, пов'язаного з тією чи іншою схемою спонтанного фінансування, з витратами і втратами, що виникають при зміні політики реалізації продукції;

– порівняння й оптимізація величини і термінів дебіторської і кредиторської заборгованостей. Дані порівняння проводяться за рівнем кредитоспроможності, часу відстрочки платежу, стратегії знижок, доходів і витрат по інкасації.

Оцінка реального стану дебіторської заборгованості, тобто оцінка імовірності безнадійних боргів — одне з найважливіших питань керування оборотним капіталом. Ця оцінка ведеться окремо по групах дебіторської заборгованості з різними термінами виникнення. Фінансовий менеджер може при цьому використовувати накопичену на підприємстві статистику, а також скористатися послугами експертів-консультантів.

З метою максимізації припливу коштів підприємству варто розробляти варіанти моделей договорів із гнучкими умовами форми оплати і гнучким ціноутворенням. Можливі різні варіанти: від передоплати чи часткової передоплати до передачі на реалізацію і банківської гарантії.

Пропозиція знижок виправдана в трьох основних ситуаціях.

1. Зниження ціни приводить до розширення продажу, а структура витрат така, що це відображається на збільшенні загального прибутку від реалізації даної продукції. Інакше кажучи, товар високоеластичний і має досить високу частку постійних витрат.

2. Система знижок інтенсифікує приплив коштів в умовах дефіциту на підприємстві. При цьому можливе короткострокове критичне зниження цін аж до негативного фінансового результату від проведення окремих угод.

3. Система знижок за прискорення оплати більш ефективна, ніж система штрафних санкцій за прострочену оплату.

Мова знову йде про спонтанне фінансування. В умовах інфляції воно веде до зменшення поточної вартості реалізованої продукції, тому варто точно оцінити можливість надання знижки по достроковій оплаті.

Розглянемо приклад порівняльної оцінки двох варіантів короткострокового фінансування підприємством-продавцем:

– надання знижки заради якнайшвидшого покриття потреби в коштах;