Взаємозв’язок прибутку підприємства з рухом грошових коштів. Визначення оптимального рівня грошових коштів. Управління дебіторською заборгованістю

Це і є взаємозв'язок зміни коштів і чистого нерозподіленого прибутку за відповідний період .

Визначення оптимального рівня грошових коштів

Різні види поточних активів мають різну ліквідність під якою розуміють часовий період, необхідний для конвертації даного активу в кошти, і витрати для забезпечення цієї конвертації. Тільки коштам властива абсолютна ліквідність. Для того, щоб вчасно оплачувати рахунки постачальників, підприємство повинно мати визначений рівень абсолютної ліквідності. Його підтримка пов'язана з деякими витратами, точний розрахунок яких у принципі неможливий. Тому прийнято як ціну за підтримку необхідного рівня ліквідності приймати можливий доход від інвестування середнього залишку коштів у державні цінні папери. Підставою для такого рішення є передумова, що державні цінні папери безризикові, точніше, ступенем ризику, пов'язаного з ними, можна знехтувати. Таким чином, гроші і подібні цінні папери відносяться до класу активів з однаковим ступенем ризику, отже, доход (витрати) від них є порівнянним.

Однак вищевикладене не означає, що запас коштів не має верхньої межі. Справа в тім, що ціна ліквідності збільшується в міру того, як зростає запас готівки. Якщо частка коштів в активах підприємства невисока, невеликий додатковий приплив їх може бути вкрай корисний, у протилежному випадку – навпаки. Перед фінансовим менеджером стоїть завдання визначити розмір запасу коштів виходячи з того, щоб ціна ліквідності не перевищила маржинального процентного доходу від державних цінних паперів.

З позиції теорії інвестування кошти являють собою один з окремих випадків інвестування в товарно-матеріальні цінності. Тому до них застосовні загальні вимоги. По-перше, необхідний базовий запас коштів для виконання поточних розрахунків. По-друге, необхідні визначені кошти для покриття непередбачених витрат. По-третє, доцільно мати визначену величину вільних коштів для забезпечення можливого чи прогнозованого розширення діяльності.

Таким чином, до грошових коштів можна застосувати моделі, розроблені в теорії управління запасами, які дозволяють оптимізувати величину грошових коштів. Мова йде про те, щоб оцінити: а) загальний об’єм грошових коштів та їх еквівалентів; б) яку їх частку потрібно тримати на розрахунковому рахунку, а яку – у вигляді швидкореалізованих цінних паперів; в) коли і в якому обсязі здійснювати взаємну трансформацію грошових коштів та швидкореалізованих активів.

Визначення мінімально необхідної потреби в грошових активах для здійснення поточної господарської діяльності спрямоване на встановлення нижньої межі залишку необхідних грошових активів у національній та іноземній валютах.

Розрахунок мінімально необхідної суми грошових активів (без обліку їхнього резерву у формі короткострокових фінансових вкладень) ґрунтується на планованому грошовому потоці від господарських операцій, зокрема, на обсязі витрати грошових активів за цими операціями у майбутньому періоді.

Мінімально необхідна потреба в грошових активах для здійснення поточної господарської діяльності може бути визначена за наступною формулою:

де ДАmin – мінімально необхідна потреба в грошових активах для здійснення поточної господарської діяльності в майбутньому періоді;

ПРДА – передбачуваний обсяг платіжного обороту для поточних господарських операцій у майбутньому періоді (відповідно до плану надходження і витрати коштів підприємства);

ОДА — оборотність грошових активів (у разах) в аналогічному за терміном звітному періоді (вона може бути скорегована з урахуванням планованих заходів з прискорення обороту грошових активів).Диференціація мінімально необхідної потреби в грошових активах для основних видів поточних господарських операцій здійснюється тільки на тих підприємствах, що ведуть зовнішньоекономічну діяльність. Мета такої диференціації полягає в тому, щоб із загальної мінімальної потреби в ДА виділити валютну їхню частину для того, щоб забезпечити формування необхідних підприємству валютних фондів. Основою здійснення такої диференціації є запланований обсяг витрати ДА для внутрішніх і зовнішньоекономічних операцій.

Виявлення діапазону коливань залишку грошових активів на окремих етапах майбутнього періоду ґрунтується на підсумкових показниках плану надходження і витрат коштів у розрізі окремих місяців (за річним планом) чи декад (за квартальним планом). Діапазон коливань залишку ДА виражається при цьому стосовно мінімального і середнього їхнього показника в майбутньому періоді (табл. 5.2).