Застосування систем інтелектуальної підтримки прийняття рішень для менеджерів вищої ланки

2.Зборі і збереженні фактів (база даних) про об'єкт;

3.Спрощенні фактів і застосуванні до них певної структуризованної групи

правил оцінки (база знань);

4.Виведенні висновків про ситуацію.

Комп'ютер може регулярно підтримувати етапи 2, 3 і 4, якщо менеджер один раз ввів у базу знань правила оцінки ситуації і створив механізм виведення. Для швидкого впровадження елементів СШІ в невелику СППР є зручним програмний пакет електронної таблиці, що не відноситься до класу спеціальних засобів побудови СШІ, однак, як ми уже відзначали, його справедливо називають системою підтримки прийняття управлінських рішень або обмеженим генератором підтримки прийняття рішень.

Інтелектуалізація електронних таблиць як сховищ головних економічних даних про об'єкт управління дозволяє після введення числових даних у таблицю автоматично одержувати в ній не тільки числовий результат, але і символьну оцінку ситуації, одночасно виконуючи імітаційне моделювання (програвання) можливих ситуацій.

Досвід побудови інтелектуальних електронних таблиць (засобами Lotus 1-2-3, QuattroPro, EXCEL) дозволяє виділити цьому процесі наступні етапи:

1. Дані про об'єкт управління зберігають у форматах електронних таблиць, куди звичайним чином вводять формули розрахунку аналітичних показників, які автоматично перераховуються, при зміні початкових даних. Це забезпечує роботу за принципом „що..., якщо...?" (у кількісному, числовому представленні).

2.Для переходу до якісних оцінок фахівець застосовує процедуру спрощення фактів і формулює правила оцінки ситуації, орієнтуючись на головні показники.

Місце кожного показника в таблиці задано адресою клітинки, тому особливих сховищ для головних фактів і особливих запитів для їхнього одержання не потрібно. Менеджер зводить правила міркувань про факти в окрему ділянку або окремий лист таблиці (базу знань). База знань є тут інформаційним об'єктом, виділеним у самостійний блок і схованим.3.У структурі правила виділяються дві клітинки (два блоки): ЯКЩО <умова>, ТО <висновок>. Обидві частини правила виражені символами. Кожен рядок у базі знань являє собою одне правило. В електронній таблиці одне правило займає мінімум два стовпці. Наприклад, у стовпці „ЯКЩО" зберігається фраза „Коефіцієнт співвідношення позикових і власних засобів перевищує одиницю при низькій обіговості", а в стовпці „ТО" - „Фінансова автономність і стійкість критична". Вміст клітинки „ТО" повинен виводитися як висновок, а клітинки „ЯКЩО" - як пояснення. Частина „ТО" може бути розширена шляхом додавання в ту ж клітинку тексту чи рекомендацій можливих альтернативних рішень. Правила можна редагувати (обновляти, розширювати, видаляти), однак це повинно бути доступно тільки кваліфікованому користувачу чи експерту.

4.Кожне правило повинне виявляти себе тільки у разі виконання умов, перерахованих у частині „ЯКЩО". Це забезпечується введенням логічних формул в окрему зону таблиці, що називається вікном висновку. Постійним вмістом вікна висновку є формули з використанням функції „ЯКЩО", які у сукупності утворюють механізм виведення. Користувач створює його, орієнтуючись на адреси (чи імена) головних показників і адреси (чи імена) правила в блоці бази знань. Замість реальних адрес краще використовувати імена клітинок, наприклад, Прибуток, Запаси, ... Резолюція 7, Резолюція 2, і т.п. При цьому можна будувати дуже складні і прозорі для розуміння логічні конструкції, перевіряючи одночасно кілька різних умов для виведення одного висновку. Механізм виведення надійно працює при будь-яких числових значеннях фактів, миттєво виводячи з бази знань на екран відповідні їм висновки в текстовому вигляді. (Обмеженням ЕХСEL 97 є неможливість використання в одній клітці більше восьми вкладень IF, у той час як у пакеті QuartoРго4 допускалося 10 вкладень.)

Висновки.

Рішення - це вибір альтернативи. Прийняття рішень зв'язуючий процес, необхідний для виконання будь-якої управлінської функції.

Запрограмовані рішення, типові частіше за все для ситуацій, що повторюються, приймаються з дотриманням конкретної послідовності етапів. Нові або складні ситуації вимагають незапрограмованих рішень, в цьому випадку керівник сам вибирає процедуру прийняття рішень.