Організація керівництва. Розподіл завдань керівником

2. Ступінь, за яким робота включає виробництво закінченої продукції, відбиває визначеність її завдання. Професії, що включають виконання всіх аспектів діяльності, від початку до кінця, і виробництво матеріального продукту, мають більш високий ступінь визначеності завдань, ніж види діяльності, що становлять малі частини загального завдання виготовлення продукції чи надання послуг.

3. Істотність завдання визначається мірою впливу даного виду діяльності на інші. Види діяльності, що впливають на благополуччя, безпеку виживання людей всередині чи поза організацією, характеризуються більшою істотністю завдань, ніж види діяльності, що не мають такого впливу.

4. Самостійність (чи автономність) певної діяльності — це свобода, з якою людина планує й організовує роботу, яку вона повинна виконати. Чим більше відповідальності бере на себе людина за успіх чи провал роботи, тим більшою автономністю вона характеризується.

5. Зворотний зв'язок відбиває міру одержуваної людиною інформації про дієвість її роботи. Чим більш специфічна оцінка виконання роботи, тим більший зворотний зв'язок.

У таблиці 14.5 наводяться ці п'ять характеристик завдань, а також даються приклади діяльності з високими і низькими рівнями кожної характеристики.Менеджери аналізують характеристики завдань з двох причин. Перша — коли вони можуть здійснювати спеціалізацію в роботі таким чином, щоб досягти високих рівнів усіх п'яти характеристик завдань, тобто, можна очікувати сприятливих результатів. Друга - там, де спеціалізація знижує рівень однієї, чи більше характеристик (що, звичайно, зустрічається частіше), менеджери повинні це врахувати, щоб пом'якшити можливі.

Таблиця 14.5 Характеристика завдань

Більшість переваг, яких можна досягнути за допомогою спеціалізації, є економічними за своєю природою. Однак ефекти спеціалізації не завжди сприятливі, особливо якщо враховувати загальнолюдські поняття. Існують значні побоювання з приводу того, що занадто спеціалізовані види діяльності можуть бути нудними і, навіть, деградуючими. Надмірна спеціалізація може призвести до таких поведінкових проблем, як прогули і плинність кадрів, низька продуктивність і, навіть, саботаж. Спеціалізація може також спричинити втрати часу при переміщенні процесу роботи від одного робітника до іншого.

Хоча спеціалізація може мати як негативні, так і позитивні ефекти, деякий рівень спеціалізації є основним у діяльності менеджерів з організації роботи. Отже, вибір, з яким менеджери зіштовхуються в процесі прийняття організаційних рішень, полягає в тому, щоб впровадити спеціалізацію і мати з неї користь, але при цьому дотримуватись обережності, аби уникнути надмірної спеціалізації і негативних наслідків.

Спеціалізація може сприяти підвищенню продуктивності, але якщо вона перевищує потребу, то може призвести до невдоволення службовців. Є два шляхи, як допомогти ме¬неджерам у боротьбі зі складнощами, які викликані поведінкою людини. Ці методи відомі як розширення видів робіт і діяльності.

Ідея розширення видів робіт, що була розвинута про¬мисловими інженерами, полягає в тому, щоб збільшити число робіт, які виконує робітник. Цим досягається збільшення розмаху діяльності. Один із різновидів збільшення кількості робіт називається чергуванням діяльності, коли робітник рухається по колу від одного виду роботи до іншого. В обох випадках почуття вибору підсилюється, і робітник одержує деяке полегшення від нудьги й одноманітності.

У той час як розширення видів робіт є, по суті, збільшенням розмаху діяльності, різноманітність діяльності містить у собі збільшення глибини діяльності.

Різноманітність діяльності — це спроба збільшити глибину діяльності шляхом надання їй більшої самостійності. На службовців покладається велика відповідальність за вирішення виробничих питань, а також їм дозволяється брати участь у розробці рішень, що стосуються роботи їхніх підрозділів. Часто зусилля з різ¬номанітності діяльності містять у собі процес організації робочих команд, яким доручено якесь групове виробниче завдання. Такій команді надається деяка самостійність у визначенні того, яким чином варто досягти поставленої перед ними мети.