Організація керівництва. Розподіл завдань керівником
Дослідження схем формальних організацій показує, що існує рівень вертикального і горизонтального поділу праці. Верти¬кальна схема поділу показана на рисунку 14.1. Керівник верхнього рівня управляє діяльністю керівників середнього і нижчого рівнів, тобто, формально він має більшу владу і статус. Так представляє управління вертикальний поділ праці у формальній організації на макрорівні.
Рис. 14.1. Вертикальний поділ праці
Вертикальна диференціація пов'язана з ієрархією організації всередину. Чим більше ступенів існує між вищим рівнем і оперативними працівниками, тим більш складною є дана організація.
Вертикальна структура складається з рівнів влади, по¬будованих в ієрархічному порядку. Влада розподіляється за посадами і керівниками, що займають ці посади. Ціль роз¬глядається як орієнтир для потоку зв'язків і влади. Щоб зрозуміти взаємини, які існують в організації, варто точно сформулювати мету на макрорівні.
Макроорієнтація стосується головним чином, всієї орга¬нізації на противагу тому, що пов'язано з окремими видами робіт, які існують в організації.
Горизонтальна диференціація відбиває ступінь поділу праці між окремими одиницями. Чим більше в організаціях різних сфер, що вимагають спеціалізованих знань і умінь, тим більш горизонтально складною вона є.
Горизонтальна спеціалізація спрямована на диференціацію функцій і охоплює: визначення роботи (поєднання різних окремих завдань) і визначення взаємозв'язку між різними видами робіт, що можуть виконуватися однією чи багатьма особами.
Охоплення контролем — це кількість підлеглих, які звітують
перед одним керівником. Функціоналізація — це різноманітність
завдань, що повинні бути виконані, аби досягти цілей організації.
При цьому працівники, пов'язані з функціями, можуть бути
бухгалтерами, адміністраторами, керівниками виробничих ланок тощо.
Горизонтальний поділ праці поданий на рисунку 14.2, де відбиті приклади підходів до охоплення контролю і функці¬онал ізації. Керівник вищого рівня (КВР) має прямий контроль над трьома керівниками: КСР — керівник середнього рівня (виробництво), КСР — керівник середнього рівня (бухгал¬терський облік), КСР — керівник середнього рівня (маркетинг). У свою чергу, КСР мають прямий контроль над відповідними КНР — керівниками нижчого рівня, а ті — безпосередньо над визначеним числом виконавців. Це можна розглядати як функціоналізацію, у результаті якої утворюються ті чи інші спеціалізовані підрозділи.
Коли загальне завдання організації розподілене між її ічленами таким чином, шо кожна людина виконує свою особливу діяльність, то люди стають експертами у своїй діяльності, що, в свою чергу, веде до зростання ефективності й продуктивності організації. Всі нижчеперераховані фактори виражають переваги спеціалізації:
1. Можуть бути використані менш кваліфіковані робітники. Оскільки складне завдання розділене на більш прості та дрібні види діяльності, робітники, що ними займаються, не обов'язково повинні мати високу кваліфікацію. Крім того, робітники з невисокою кваліфікацією оплачуються нижче.
2. Добір і навчання спрощуються. Оскільки майстерність, необхідна для особливого виду діяльності, мінімальна, то простіше знайти людей, які вже мають певний рівень май¬стерності. Навчання нових робітників у цьому випадку вимагає менше часу.
3. Швидше здобувається необхідний досвід. Оскільки завдання при спеціалізації повторюються, робітник одержує велику практику і стає експертом досить швидко.