Стан та перспективи розвитку управлінського консультування на підприємствах України

В Україні використовують термінологію, відпрацьовану в Асоціації „Укрконсалтинг” за результатами досліджень українського ринку консалтингових послуг у 1996 р. „Бізнес-консалтинг ― забезпечення клієнта спеціалізованим досвідом, методологією, технікою поведінки, професійними навичками або іншими ресурсами, що допомагають йому в оптимізації фінансово-економічного стану, що склався на підприємстві (в організації) в межах діючої нормативно-законодавчої бази” [38].

Таким чином, консалтинг можна трактувати як вид діяльності, основним завданням якого є аналіз, обґрунтування перспектив розвитку і використання науково-технічних та організаційно-економічних інновацій з урахуванням предметної сфери та проблем клієнта, тобто ― це надання, у разі потреби, допомоги у впровадженні спеціалізованих порад, що стимулюють вирішення завдань з оптимізації діяльності організації у конкретному зовнішньому оточенні за умови невтручання консультанта у процес прийняття рішення. Консалтинг вирішує питання управлінської, економічної, фінансової, інвестиційної діяльності організацій, стратегічного планування, оптимізації загального функціонування компанії, ведення бізнесу, дослідження та прогнозування ринків збуту, руху цін тощо.Зазначені визначення охоплюють поняття «консалтинг» як надання різноманітних послуг підприємствам, враховуючи те, що головна мета консалтингу полягає у підвищенні компетентності керівництва, поліпшенні ефективності діяльності компанії в цілому та підвищенні продуктивності праці кожного працівника. На нашу думку, зміст поняття «консалтинг» повинен розглядатися як систематизована сукупність знань з надання високоякісних консалтингових послуг консалтинговими компаніями підприємствам-замовникам на основі забезпечення трансферу нагромадженого професійними консультантами обсягу знань та досвіду підприємствам-замовникам. Головне завдання консалтингових компаній — це надання консалтингових послуг керівництву підприємств-клієнтів, а також розроблення і реалізація проектів для підтримання і розвитку їх конкурентних переваг. На підприємствах такі питання можуть вирішувати аналітичні відділи, але потребу у використанні консалтингу визначають виходячи з нагальних проблем. Досвід показує, що малі та середні підприємства зазвичай не мають аналітичної служби, а її функції виконують безпосередньо керівники підприємств. У разі виникнення проблем, пов’язаних з конкурентоспроможністю через нестачу фінансових ресурсів і можливостей, керівник малого чи середнього підприємства може прийняти рішення щодо консультативної підтримки консалтинговою фірмою. На великих підприємствах, на яких аналіз і управління здійснюються на основі технологій знань, завдання розвитку конкурентоспроможності вирішують за допомогою аналітиків і інформаційно-аналітичного центру, однак для вирішення деяких завдань стратегічного планування можуть залучатися як консалтингові компанії, так і спеціалізовані наукові інститути. У цьому разі наукові інститути виступають у ролі консалтингової компанії. Це пояснюється тим, що у команді аналітиків підприємства як фізично, так і теоретично не можуть бути представлені експерти всіх можливих сфер знань [12].

Таким чином, замовлення консалтингових послуг являє собою своєрідну оренду знань на певний час, яких потребують вітчизняні підприємства на певному етапі розвитку. Тому консалтинг пропонується розглядати як метод впровадження наукових знань в економіку.

В узагальненому вигляді консалтингові послуги умовно поділяють на чотири напрями (рис.1.1). Розглядаючи основні напрями консалтингу, автор виявив диференційованість підходів до видового розподілу консалтингових послуг. Річ у тім, що різні консалтингові компанії по-різному класифікують основні види консалтингу, здебільшого ґрунтуючись на власному досвіді та специфіці послуг, які вони надають. Аналогічне спостерігається у наукових дослідженнях: кожний автор пропонує аналіз цієї проблеми, виходячи з власного, часом суб’єктивного погляду, який стосується конкретної галузі економіки.

Рис.1.1. Напрями надання послуг консалтинговими компаніями [70]

Отже, щоб виявити загальні напрями консалтингу, доцільно розглянути трактування, пропоновані компаніями бувшої „великої п’ятірки” [63]. За цими тлумаченнями можна зробити висновок, що взятий за взірець перелік послуг, які пропонують відомі компанії, дуже неоднорідний та специфічний. Крім того, цей перелік недостатньо структурований і систематизований, оскільки передусім розрахований на кінцевого споживача, а не на аналітика, який вивчає проблеми консалтингу. Однак, якщо вилучити з переліку ряд послуг для тих чи інших сфер економіки (охорони здоров’я, медичного обслуговування, комунікацій, державного сектора сфери послуг, комунальних послуг) і зосередити увагу на послугах як напрямах консалтингової діяльності, то можна простежити певну загальну тенденцію.

Беручи до уваги класифікацію консалтингових послуг, наведену в Європейському довіднику консультантів [93], ми пропонуємо тлумачення консалтингу за видами послуг та напрямами діяльності у загальному вигляді, яке наведено в табл. 1.1.

Таблиця 1.1