Повноваження, делегування повноважень, мотивація

• Теорія К. Альдерфера.

За теорією К. Альдерфера до основних груп потреб, які мотивують поведінку людей, належать:

- потреби існування (пов'язані з фізіологічними та потребами у безпеці);

- комунікативні потреби (випливають із соціальної природи людини, її бажання бути членом колективу, мати друзів, сім'ю, добрі стосунки з колегами, керівниками, належати до певних неформальних груп, партій та громадських організацій тощо);

- потреби зростання (пов'язані з прагненням особистості самовиразитися, самоствердитись, отримати адекватне визнання).

У своїй теорії К. Альдерфер засвідчує рух не лише від нижчих потреб до виючих, а й у зворотному напрямі, який демонструє посилення мотивуючої дії нижчих потреб за неможливості задоволення вищих. Наявність прямого та зворотного рухів щодо задоволення потреб створює широкі можливості для стимулювання праці в організації:

за відсутності об'єктивних чи суб'єктивних умов для задоволення зростання в організації працівники можуть зосередитись на якнайповнішому задоволенні потреб зв'язку чи існування.

• Теорія Д. Мак-Грегора.

У своїй теорії Дуглас Мак-Грегор порівняв філософію традиційного менеджменту з найбільш сучасним підходом до задоволення роботою і виділив «людський дух» як основну мотивуючу силу. Свої припущення він назвав теоріями «Х» та «Y».

Теорія «Х» (традиційна точка зору). Головне теорії – що менеджер повідомляє робітникам, що їм потрібно зробити, і застосовує покарання чи заохочення в процесі роботи. При цьому дії менеджера засновані на такому:

- людина має відразу до роботи і, наскільки можливо, буде уникати її;

- більшість людей слід примушувати до роботи і контролювати. Щоб примусити їх докласти зусиль для досягнення мети організації, ними потрібно керувати, погрожуючи покаранням;

- людина віддає перевагу бути керованою, бажає уникнути відповідальності, має слабкі амбіції і найбільше бажає безпеки і спокою.

Теорія «Y» - підхід заснований на таких припущеннях:

- витрати фізичної і духовної енергії в роботі такі ж природні, як і під час гри чи відпочинку;

- зовнішній контроль і загроза покарання не є єдиним засобом примусити людину добросовісно працювати. Цього можна досягти, використовуючи самоуправління і самоконтроль робітника;

- найбільш значущими із нагород є задоволення свого «я» і самозадоволення потреб;

- людина бажає за певних умов не тільки брати на себе відповідальність, а й прагнути до неї;

- здатність до прояву високої міри уяви, винахідництва і творчості при розв'язанні проблем організації поширене серед працівників;- в умовах сучасного виробничого життя інтелектуальний потенціал середнього індивідуума використовується не повністю і мусить бути максимально розкритим.

• Теорія В. Врума.