Проектування комунікацій на підприємстві
Системи підтримки виконання рішень – це комп'ютерні інформаційні системи, що підтри¬мують виконання рішень і ефективне функціонування організацій на вищих рівнях. Такі системи, головним чином, розроблені недавно і їх інколи називають виконавчо-інформаційними системами.
Інтернет-мережі – це локальні комунікаційні мережі, які діють у межах однієї фірми. Вони дають змогу кожній структурній одиниці фірми накопичувати інформацію про себе і робити її доступною для своїх працівників, а при потребі і обмінюватися інформацією з іншими функціональними відділами. Використання електронних засобів збереження інформації дозволяє, за досвідом Bank of America, скоротити споживання паперу на 25 процентів, а системне застосування цих засобів підвищує ефективність управлінської праці у 3 рази.
Багато компаній використовує персональні електронні засоби зв'язку для того, щоб дати змогу своїм працівникам самостійно планувати свій робочий час і використовувати його ефективніше. Виникла нова версія надомної роботи, яку тепер називають telecommuting. Люди працюють вдома і періодично надсилають результати своєї роботи засобами комп’ютерного зв’язку (електронною поштою). У більш широких масштабах ( через мережу Інтернет) це дозволяє розширювати рамки діючих організацій, відкривати нові підрозділи поза межами країни, залучати найбільш кваліфікованих працівників до роботи у компанії. Ще привабливішими стають перспективи телекомунікацій у майбутньому, про що свідчить бурхливий розвиток фірм, які працюють у галузі телекомунікацій. Це і відеоконференції, і приєднання до Інтернет-мережі через мобільний телефон і багато інших можливостей, які прискорюють процес обміну інформацією, збагачують його можливості і, в кінцевому результаті, підвищують потенціал фірми.
Таким чином, в сучасних умовах виключно важливе значення має перебудова технічної і технологічної бази управління, що забезпечує процеси інформатизації. Однак важливо не переоцінити роль інформаційно-управлінської техніки. Вона виконує в основному забезпечуючі функції. Головні напрямки робіт по інформатизації менеджменту лежать в області організаційної, соціальної, кадрової перебудови управлінської діяльності.
ВИСНОВКИ
Комунікації - це процес передавання інформації від однієї особи до іншої. Ефек¬тивні комунікації - це такий процес передавання повідомлення, коли отримане повідомлення наскільки можливо близьке за значенням до первинного. Клю¬човими складовими ефективних комунікацій є дані та інформація.
Комунікації - це невід'ємна і важлива частина праці менеджера. У комунікатив¬ному процесі беруть участь відправник, який закодовує значення і передає його, та одержувач (їх може бути кілька), який приймає повідомлення і розкодовує його. Будь-яку частину всього процесу можуть перервати завади.
Є кілька форм комунікацій в організаціях. Міжособові комунікації стосуються комунікацій між малою кількістю людей. Дві важливі форми міжособових комунікацій - усні та письмові - мають як переваги, так і недоліки. Тому менеджери, вибираючи засіб комунікацій, повинні зважати на всі аспекти. Комунікативні схеми відобража¬ють спосіб комунікацій між членами групи або робочої команди. Вертикальні комуні¬кації між керівництвом та підлеглими відбуваються зверху вниз та знизу вверх. Горизон¬тальні комунікації діють між співробітниками та колегами одного рівня в організації.
Електронні засоби комунікацій суттєво впливають на комунікації в організаціях. До інформаційних систем належать: операційно-виконавча система, базова інформа¬ційна система менеджменту, адміністративна інформаційна система, інтранет та екс¬пертна система. Кожна забезпечує певним типом інформації та є важливою для кон¬кретних категорій менеджерів.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:1.Андрушків Б.М. Кузьмін О.Є. Основи менеджменту. –Львів: Світ, 1995. –296с.
2.Виханский О.С., Наумов А.И. Менеджмент: Учебник для экон. спец. вузов. –М.: Высш. шк., 1994. –224с.
3.Доусон Р. Уверенно принимать решения: Как научиться принимать решения в бизнесе и жизни: Пер. с англ. — М.: ЮНИТИ, 1996.
4.Евланов Л. Г. Теория и практика принятия решений. — М.: Эконо¬мика, 1984. — 175 с.