Організаційне проектування системи управління персоналом

Вступ.

Кадрова політика підприємства – це система роботи з персоналом, що об’єднує різні форми діяльності і має на меті створення об'єднаного, відповідального і високопродуктивного колективу для реалізації можливостей підприємства адекватно реагувати на зміну внутрішнього та зовнішнього довкілля.

Витримувати конкурентну боротьбу на ринку праці, а отже нормально розвиватися може тільки те підприємство, кадрова політика якого буде побудована на системному аналізі внутрішнього та зовнішнього довкілля і точно відображувати його загальну концепцію розвитку.

Основою конкурентноздатності господарських ланок національного господарства, підприємства є вся система соціально-трудових відносин, яка в останні десятиліття отримала назву «організаційної культури».

Система соціально-трудових відносин повинна включати:

- соціалізовану стратегічну мету господарської ланки, фірми ;

- еталони поведінки персоналу;

- структурні характеристики персоналу (освітні, етнічні, національні, демографічні);

- способи ведення господарства;

- характер, зміст, умови праці , методи організації праці;

- систему стимулів;

- систему навчання персоналу та ін.

Найважливішими умовами, які необхідно враховувати при формуванні кадрової політики, є:

1. відповідність кадрової політики державній соціально-економічній політиці, правовим та суспільним (громадським) нормам;

2. розгляд людини в єдності технологічного, економічного, соціального, організаційного, демографічного та інших аспектів розвитку – як мети і як засобу цього розвитку;

3. облік часового горизонту планування;

4. орієнтація на досягнення максимально можливих показників роботи в поєднанні з можливостями кадрової політики;

5. створення в кадровій політиці стратегічних і поточних цілей і засобів їх досягнення;

6. забезпечення демократизму, гласності і динамізму кадрової політики;

7. збалансованості в кадровій політиці стимулів до кар’єри і відповідальності працівників.

В практиці передових фірм існує ряд принципів, що складають основу кадрової політики. До них відносяться:

1. демократизм управління, від якого залежить готовність до співпраці;

2. впізнання окремої людини, її потреб, врахування її інтересів та інтересів групи людей;