Дивідендна політика

3.Коефіцієнт цінності акцій: розраховується діленням ринко¬вої ціни однієї акції на дивіденд на одну просту акцію.

4. Рентабельність акції — виражений у процентах показник, який є обернено пропорційним до коефіцієнта цінності акцій.5. Коефіцієнт дивідендних виплат: відношення маси дивіденду до суми чистого прибутку.6. Відношення ринкового курсу до чистого прибутку на одну акцію {price earnings ratio, PER): характеризує взаємозв'язок між чистим прибутком підприємства та курсом його акцій і показує, скільки річних прибутків на одну акцію потрібно, щоб окупилися кошти, вкладені в акцію.

7. Відношення ринкового курсу акцій до показника Cash-flow на одну акцію: характеризує взаємозв'язки між ринковим курсом і чистим грошовим потоком підприємства.

В інформації про фінансово-господарську діяльність AT, що публікується емітентом у друкованих виданнях, наводяться окремі показники, які характеризують ефективність дивідендної політики, зокрема:

• частка чистого прибутку, спрямована на виплату дивідендів на привілейовані акції (тис. грн);

• чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію (грн);

• дивіденди, нараховані на одну просту акцію (грн).

За певних обставин ефективною буде така дивідендна полі¬тика, за якої забезпечується зростання ринкової ціни корпора¬тивних прав. У традиційному розумінні рішення власників щодо дивідендів чи реінвестування прибутку залежить від очі¬куваної рентабельності власного капіталу підприємства (Рв) та від ставки зовнішніх доходів (р) за альтернативних вкладень відповідного обсягу капіталу на ринку. Якщо на ринку є мож¬ливість вкласти капітал з вищою нормою дохідності, ніж у підприємство-емітент (за однакового рівня ризику), то доціль¬но приймати рішення щодо виплати дивідендів. Якщо ж на¬впаки, то найраціональнішою буде тезаврація прибутку. Отже, доти, доки Рв > р, з погляду прибутковості власникам доціль¬но реінвестувати весь чистий прибуток. У такому разі ринко¬вий курс акцій зростатиме. Згідно з класичним підходом алго¬ритм розрахунку ринкового курсу корпоративних прав має такий вигляд:

де КА — ринковий курс корпоративних прав (акцій); П — чистий прибуток на одну акцію; Д — дивіденди на одну акцію.

Оцінюючи ефективність дивідендної політики, необхідно вра¬ховувати, що класична формула (курс акцій прямо пропорційний дивіденду й обернено пропорційний процентній ставці за альтер¬нативними вкладеннями) застосовується на практиці далеко не в усіх випадках.

2. Юридичні норми, які впливають на дивідендну політику

Рішення про виплату дивідендів та їх розмір за корпоратив¬ними правами кожної категорії приймають власники (загальні збори власників) підприємства за рекомендацією наглядової ради чи пропозицією виконавчих органів. Порядок повідомлення вла¬сників корпоративних прав про виплату дивідендів регламенту¬ється статутом товариства. Як правило, підприємства дають від¬повідне оголошення у заздалегідь визначених друкованих засо¬бах масової інформації. В оголошенні про виплату дивідендів має міститися така інформація:

• назва підприємства;

• дата прийняття загальними зборами власників рішення про виплату дивідендів;

• період, за який виплачуються дивіденди;

• величина дивідендів на одну акцію (у відносному чи абсо¬лютному виразі) в розрізі окремих їх категорій;

• строки та місце виплати;

• особливості оподаткування дивідендів.