Дивідендна політика

• вартості залучення позичкового капіталу;

• інвестиційної привабливості та можливостей залучення до¬даткового акціонерного чи пайового капіталу (шанси розміщення нової емісії);

• накладних витрат, пов'язаних із залученням власного капі¬талу із зовнішніх джерел.

4. Обмеження. Законодавством, статутом чи угодами підпри¬ємства можуть бути встановлені певні обмеження на виплату ди¬відендів. Ці обмеження можуть застосовуватися, як правило, в і таких випадках:• у разі заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу;

• за наявності на момент виплати дивідендів підстав щодо по¬рушення справи про банкрутство підприємства чи виникнення; таких підстав у результаті виплати дивідендів;

• власний капітал підприємства є меншим за обсяг його стату¬тного та резервного капіталу;

• повністю не сплачені поточні та накопичені дивіденди за привілейованими акціями;

• відсутність відповідних фінансових джерел виплати дивідендів;

• наявність договірних обмежень, наприклад з банком-креди¬тором.

5. Преференції найважливіших груп власників: більшість з них орієнтовані на споживання (дивіденди) чи заощадження (те¬заврація та збільшення вартості підприємства).

6. Податкові наслідки застосування того чи іншого типу диві¬дендної політики: для власників та для самого підприємства.

7. Рівень процентних ставок на ринку капіталів, а також ста¬вки дивідендів у конкурентів та в інших підприємств, які нале¬жать до тієї самої чи суміжних галузей виробництва.

Складовою дивідендної політики підприємства є вибір найприйнятнішої для всіх заінтересованих сторін форми виплати дивідендів. Загалом дивіденди можуть виплачуватися в таких формах:

• грошова;

• негрошова;

• змішана форма;

• приховані дивіденди.

Стандартною формою виплати дивідендів є грошова. З при¬йняттям зборами власників рішення про нарахування дивідендів частина власного капіталу перетворюється на позичковий. Забор¬гованість підприємства його власникам, пов'язана з нарахуван¬ням дивідендів, відображається за статтею «Поточні зобов'язання за розрахунками з учасниками». Виплачуючи дивіденди, підпри¬ємство погашає згаданий борг.

На практиці досить часто приймається рішення про виплату дивідендів у негрошовій формі: корпоративними правами, іншими фінансовими інструментами, товарами, знижками на товари тощо. Найпоширенішою негрошовою формою є випла¬та дивідендів у формі додаткових корпоративних прав, зокре¬ма акцій.