Менеджмент інновацій

Характерною рисою дивізіональної структури є створення влас¬них функціональних органів менеджменту в рамках кожного щодо самостійної організаційної ланки.

Дивізіональна організаційна структура менеджменту виростає з департаментизації. що націлена на визначений кінцевий результат: продукт, споживач, ринок, прибуток. Дана структура використовуєть¬ся в умовах багатопродуктового виробництва.

До основних недоліків дивізіональної організаційної структури менеджменту відносять:

• ріст управлінського апарат}- і. як наслідок, збільшення накладних, витрат;

• поява конфліктів між підрозділами через розподіл фінансових і матеріально-технічних ресурсів:

• складності з кар'єрою поза підрозділом.

Зазначені недоліки дивізіональних організаційних структур ме¬неджмент} переборюються в організаціях, побудованих з використанням матричних організаційних структур менеджменту:

• менеджмент програми,

• цільові творчі групи (колективи).

• постійні комплексні групи.

Дана структура вимагає органічного підходу до її проектування, що забезпечує необхідні умови для розробки горизонтальних, нефор¬мальних і непрямих зв'язків. В основі матричних структур лежать два. типи програмно-цільових структур:

• централізований (програмно-лінійний) тип;

• координаційний тип.Програмно-цільові організаційні структури централізованого типу характеризуються повним підпорядкуванням всіх учасників програми єдиному органу лінійного керівництва. Даний орган має, великі повноваження в галузі прийняття рішень і забезпечує доклад¬ний централізований менеджмент робіт із програми і контроль над їх виконанням.

Цей тип структури характеризується високим рівнем організова¬ності передбачуваних видів діяльності і чітким однозначним розпо¬ділом відповідальності за ефективність програми і його своєчасну реалізацію.

Застосування централізованого типу програмно-цільових струк¬тур має переваги при реалізації окремих великих програм, як прави¬ло, більш широкого масштабу, ніж в окремій організації. Наприклад, програми розвитку космічних досліджень, створення нових поколінь ЕОМ і т.п. У цих випадках формуються самостійні функціональні й обслуговуючі підрозділи для кожної програми.

Програмно-цільові організаційні структури координаційного ти¬пу звичайно виникають у рамках лінійно-функціональних структур. Для них характерне створення і раціональне включення в лінійно-функціональну структуру координаційних органів менеджменту.

Основне завдання органів координаційного типу полягає у вико¬ристанні горизонтальних зв'язків кооперації різних підрозділів і уз¬годженні їхньої діяльності в процесі розподілу і використання ресур¬сів для виконання робіт, включених у різні інноваційні програми.

Гнучкість програмно-цільових структур координаційного типу залежить від здатності менеджерів створювати і використовувати інформаційні зв'язки (комунікації) між координатором і колективами підрозділів, що беруть участь у здійсненні інноваційних програм.

Головною умовою успішного функціонування програмно-цільо¬вих структур менеджменту в організації є підготовка менеджерів.