Менеджмент як наука, практика і мистецтво. Першовідкривачі ідей менеджменту. Організаційні форми бізнесу

2)Опора на об’єктивні економічні закони, загальнолюдські цінності, моральність і екологічність діяльності.

3)Розширення і поглиблення зв’язку організації із зовнішнім середовищем.

4)Високі стандарти діяльності, відповідальності перед суспільством, постійний пошук альтернативних варіантів діяльності, розв’язання нових проблем новими методами.

5)Орієнтація на перспективу розвитку, нововведення, новаторство та ентузіазм персоналу.

6)Децентралізація управління, делегування повноважень, впровадження підприємницького стилю роботи, створення мікро центрів, які працюють на ринкових або близьких до них умовах.

7)Розробка простих, реалістичних і чітких критеріїв оцінки власної діяльності, регулярне звіряння з ними ділового процесу.

8)Пріоритет споживача (надійне, швидке і зручне обслуговування), висока якість і доступні ціни.

9)Постійне навчання кадрів, підвищення їх професійних знань, досвіду і вміння робити конкретну справу, активне формування нового мислення персоналу з орієнтацією на динамічні, швидкі зміни в масштабах і характері діяльності.

10)Ототожнення співробітників з підприємством, його інтересами і принципами, виховання почуття співучасника в його успіхах і невдачах.

11)Інтеграція особистих інтересів і цілей організації, відповідальність усіх працівників за стан справ у організації, залучення їх “до участі в прибутках”.

12)Відмова від зайвого адміністрування і перехід до сучасної організаційної культури менеджменту, що ґрунтується на єдиних інтересах і цілях діяльності, партнерстві, співробітництві, взаємній вигоді, взаємодії, а не лише на владі й підлеглості.

Дотримання вимог перелічених принципів є однією з найважливіших передумов ефективного функціонування апарату управління підприємств та об’єднань.Важливу роль відіграє мистецтво менеджменту, що поєднує об’єктивне та індивідуальне в діяльності і підпорядковується законам творчості. Мистецтво менеджменту – це навички, уміння впроваджувати теоретичні знання в практику, сукупність прикладів, зразків або еталонів умілого розв’язання управлінських проблем на різних рівнях. Тому актуальними є вивчення історично конкретних ситуацій господарського життя, теоретичне узагальнення нагромадженого досвіду керівництва на передових підприємствах (в об’єднаннях), опис прикладів (еталонів) успішного господарювання.

2.Першовідкривачі ідей менеджменту.

Менеджмент як результат суспільного поділу праці налічує багато тисячоліть. Археологічні дані свідчать про те, що в давній Шумерській державі у ІІІ-му тисячолітті до нашої ери існував певний регламент управлінської діяльності, пов’язаний з комерційними операціями і управлінням державою. Це було зафіксовано на глиняних табличках, що дійшли до наших днів.

Про управління як особливий вид людської діяльності писав античний філософ Сократ.

До перших праць з теорії і практики соціального управління належать дослідження давньогрецького філософа-ідеаліста Платона (427-436 рр. до н.е.).

Учень Платона Аристотель (384-322 рр. до н.е.) описав усі існуючі на той час держави (близько 300), виділив дві системи господарювання: економію, за якої виробляється майже все необхідне для власного користування, і хрематистику – мистецтво багатства.

Марк Цицерон (106-43 рр. до н.е.) описав у “Трьох трактатах про ораторське мистецтво” наукові положення про досягнення взаємо порозуміння між співробітниками, правильне ведення дискусій, побудову виступів.