Менеджмент як наука, практика і мистецтво. Першовідкривачі ідей менеджменту. Організаційні форми бізнесу

Вступ.

Економічна криза народного господарства України зумовлюється багатьма факторами, серед яких чільне місце займає недосконалість системи управління. Турбулентний характер негативних змін у економіці (інфляція, ріст цін на сировину та матеріали, високі відсоткові ставки за кредит, зниження купівельної спроможності населення) і висока складність вирішуваних нині завдань посилюють роль наукового управління у стабілізації соціально-економічних процесів і забезпеченні високої ефективності усіх видів підприємницької діяльності.

В останні роки в нашій літературі замість терміну “управління” почали вживати “менеджмент”, який зародився у США в 30-х роках, тобто в роки активного формування ринкової економіки і тепер можна стверджувати, що менеджмент – це система управління економікою ринкового типу. Ця система поєднує в собі теорію, кращу практику і мистецтво управляти інтересами і поведінкою людей, потоками матеріальних, фінансових та трудових ресурсів.

В усьому світі питанням менеджменту надається велика увага, створені численні школи бізнесу і менеджменту, розвивається управлінська інфраструктура.

Висока динамічність елементів зовнішнього середовища, швидкі і часто несподівані зміни у соціально-економічних процесах викликають потребу у використанні нових технологій організації управлінських процесів, засобів обчислювальної технічки і комунікацій, модернізації структур управління і принципів субординації, діагностики економічного стану і прийняття рішень в умовах плюралізму, ризику і конкуренції, розробки і реалізації актикризової стратегії у підприємництві.

В реалізації нової парадигми планування і державного регулювання світова практика значне місце відводить стратегічному менеджменту: розкритті суті процесу стратегічного менеджменту, методології використання нових інструментів планування і управління: виділення стратегічних зон господарювання, стратегічних господарських центрів, управління за слабкими сигналами, за умов стратегічних змін і надзвичайних несподіванок, проблеми гнучкості і синергізму у розвитку підприємства.

Численні прогнози дослідження показують, що в найближчі десятиріччя виживатимуть у конкурентній боротьбі лише ті виробництва і компанії, які прийматимуть активну участь у міжнародному поділі праці, зовнішньоекономічній діяльності, зможуть адаптуватись до культурних відмінностей і будуть здійснювати підприємництво відповідно до вимог соціальної відповідальності і норм міжнародних ділових відносин.

1.Менеджмент як наука, практика і мистецтво.

Виявлення індивідуальних особливостей і перспектив розвитку особистості здійснюється за допомогою методів психодіагностики. Перспективним є широке використання соціоніки у менеджменті – науки про типи особистості людини, їх конкретні прояви у соціальному середовищі і взаємовідносини між ними, що складаються об’єктивно. Соціоніка дозволяє робити детальний аналіз особистості і на цій основі складати ділову характеристику людини, підбирати працівникам ефективний вид діяльності, формувати ефективні трудові колективи, раціоналізувати міжособові відносини між людьми, щоб уникати конфліктів.

У менеджменті використовують також спеціальні методи соціальної психології: спостереження (систематичне і вибіркове), експеримент, методи опитування (анкетування, інтерв’ювання, соціометричне тестування) та ін.

У менеджменті, як і в інших науках, застосовуються методи індукції, дедукції, аналізу і синтезу, порівняння, міркування, асоціації, інтуїції тощо. Для дослідження причинних зв’язків використовуються методи традиційної логіки:

1)метод подібностей;

2)метод різниць;

3)поєднаний метод подібностей і різниць;