Зв’язок безробіття та інфляції

На підставі статистичних даних Філіпс побудував криву, що відображала несподівано стійку обернену залежність між темпами зростання зарплати та рівнем безробіття у Великій Британії упродовж 1861-1957 рр.(рис. 1.1).

Пізніше цю залежність почали називати кривою Філіпса. По вертикальній осі Філіпс відклав темпи зростання номінальної зарплати ,а по горизонтальній – рівень безробіття. Точці ,в якій крива перетинає вісь абсцис ,відповідає рівень безробіття,за якого рівень цін на ринку праці незмінний. Згідно з оцінкою Філіпса ,такий рівень безробіття у Великобританії становив 5,5%. Ця крива не перетинає вісь ординат,бо досягти абсолютного рівня зайнятості ,тобто відсутності безробіття ,практично не можливо.

У 1960 р. Американські економісти Самюельсон і Солоу дещо видозмінили криву Філіпса. Їм вдалося пов’язати рівень безробіття з рівнем інфляції(а не з темпами зростання зарплати, як було раніше). Таке вдосконалення кривої Філіпса дало змогу застосувати її до дослідження національної економіки та використати в макроекономічній політиці. Початкову стабільну криву ,побудовану на підставі емпіричних даних ,називають ранньою кривою Філіпса .

Що спричиняє обернений зв’язок між інфляцією та безробіттям ,який виражає крива Філіпса? Чинники ,що лежать в основі зазначеного зв’язку ,аналогічні тим ,які зумовлюють додатний нахил проміжного відрізка кривої сукупної пропозиції. Із наближенням національної економіки до рівня повної зайнятості на ринку праці виникають слабини та структурні проблеми. Річ у тім, що національний ринок праці містить велику кількість індивідуальних ринків праці ,які відрізняються один від одного і за структурою зайнятості ,і за географічним розташуванням. У фазі піднесення повна зайнятість не досягається одночасно на кожному з ринків праці. Представники одних професій зайняті повністю , а серед представників інших професій ще багато безробітних. В одних регіонах України рівень безробіття у фазі піднесення перевищує природній ,тоді як в інших попит на окремі види праці не задовольняється. Це спричиняє тут підвищення заробітної платні ,що генерує зростання витрат і цін. Отже ,ціни починають зростати ще до того ,як національна економіка досягає повної зайнятості.Ринок праці повільно усуває цю розбалансованість.В одних випадках безробітні просто можуть не знати,що десь є потребав представниках їхньої професії ,в інших – перекваліфікація може потребувати значних затрат часу і коштів або зміни місця проживання. Отже ,ринок праці не достатньо пристосовується до змін у попиті й пропозиції робочої сили і не може відвернути зростання витрат і цін ,яке починається ще перед тим ,як досягнуто повної зайнятості. Ось чому існує обернена залежність між рівнями безробіття та інфляції на проміжному відрізку кривої AS.

Однак на підставі статистичних даних 70-х років для однієї країни можна було побудувати аж декілька кривих Філіпса .В аналітичній економії заговорили про те ,що крива Філіпса вже не підтверджується. Проте подальші дослідження показали, що крива Філіпса може переміщуватись.

Крива Філіпса стабільна ,якщо в національній економіці існує інерційний ,тобто з року в рік однаковий ,темп інфляції. Цей темп підтримується доти ,доки немає збурень у сукупному попиті чи сукупній пропозиції. Збурення в сукупному попиті настають ,наприклад ,тоді ,коли рівень безробіття помітно нижчий за його природну норму. У цьому разі темп інфляції зростає , бо тиск до підвищення заробітної платні ,що індукують незайняті робочі місця ,перевищує тиск до зниження заробітків ,що генерує безробіття. Зростання темпу темпу інфляції переміщуватиме Крива Філіпса вгору.

Якщо рівень безробіття перевищуватиме природній ,то темп інфляції знижуватиметься. Річ у тім ,що тиск до зниження зарплати ,індукований безробіттям ,перевищує силу тиску до зростання заробітної плати ,тому рівень заробітної плати і витрати знижуються ,а відтак і ціни ,що уповільнює темп інфляції. Тому Крива Філіпса переміщується донизу.

Збурення пропозиції мають місце тоді ,коли умови функціонування національної економіки різко змінюються, що впливає на витрати виробництва товарів та послуг і внаслідок цього – на ціни ,які встановлюють фірми. За несприятливих збурень пропозиції витрати виробництва зростають ,а відтак і ціни. Це означає ,що темп інфляції змінюється і Крива Філіпса переміщується вгору. І навпаки ,за сприятливих збурень сукупної пропозиції , наприклад унаслідок збільшення світових цін на нафту ,темп інфляції знижуватиметься і крива Філіпа переміщуватиметься донизу.

Щоб глибше зрозуміти ,як збурення у сукупних попиті і пропозиції переміщують криву Філіпса ,використаємо рисунок 1.2.

Припустимо ,що національна економіка функціонує за природної норми безробіття ,тобто продукує природний обсяг продукції та перебуває у точці А.Нехай унаслідок певних обставин ,наприкладстимулювальної політики уряду ,сукупний попит почав швидко зростати. Рівень безробіття знижується ,і фактичний ВВП перевищує природний .Оскільки рівень безробіття спадає ,фірми активно наймають працівників ,а окремі з них енергійніше підвищують заробітну плату. В результаті зростають витрати,і ціни теж починають зростати .Відтак зарплата і ціни уже прискорено зростають. В економіці відбіваються зміни ,які можна зобразити переміщенням угору по кривій SRPC. Інфляційні очікування ще не змінюються ,але нижчий рівень безробіття пришвидшує темп інфляції.