Зв’язок безробіття та інфляції

Термін інфляція (від латинського inflatio — вздуття) вперше став уживатися в Північній Америці в період громадянської війни 1861—1865 рр. і позначав процес розбухання паперово-грошового обігу. У XIX в. цей термін уживався також в Англії і Франції. Широке розповсюдження в економічній літературі поняття інфляція одержало в XX в. після першої світової війни, а в радянській економічній літературі — з середини 20-х рр.

Найзагальніше, традиційне визначення інфляції — переповнювання каналів обігу грошовою масою понад потреби товарообігу, що викликає знецінення грошової одиниці і відповідно зростання товарних цін.

Проте визначення інфляції як переповнювання каналів грошового обігу паперовими грошима, що знецінюються, не можна вважати повним. Інфляція, хоча вона і виявляється в зростанні товарних цін, не може бути зведена лише до чисто грошового феномена. Це складне соціально-економічне явище, породжуване диспропорціями відтворення в різних сферах ринкового господарства. Інфляція є однією з найгостріших проблем сучасного розвитку економіки в багатьох країнах світу.

Гроші знецінюються по відношенню до товарів і іноземних валют, що зберігають стабільність своєї купівельної сили. Ряд учених в українських академічних і вузівських кругах додає до цього переліку (тобто товарам і національним валютам) ще і золото.

Перш за все, потрібно відзначити, що зростання цін може бути пов'язаний з перевищенням попиту над пропозицією товарів.

Проте таке зростання цін, пов'язане з диспропорцією між попитом і пропозицією на якомусь окремому товарному ринку — це ще не інфляція. Інфляція — це підвищення загального рівня цін в країні, яке виникає у зв'язку з тривалою нерівновагою на більшості ринків на користь попиту. Іншими словами, інфляція — це дисбаланс між сукупним попитом і сукупною пропозицією. Підстібати зростання цін можуть і конкретні економічні обставини. Наприклад, енергетична криза 70-х рр. проявила себе не тільки в зростанні цін на нафту (у цей період ціна на нафту зросла майже в 20 разів), але і на інші товари і послуги: у 1973 р. загальний рівень цін в США піднявся на 7%, а в 1979 р. — на 9%.

Незалежно від стану грошової сфери товарні ціни можуть зрости унаслідок змін в динаміці продуктивності праці, циклічних і сезонних коливань, структурних зрушень в системі відтворення, монополізації ринку, державного регулювання економіки, введення нових ставок податків, девальвації і ревальвації грошової одиниці, зміни кон'юнктури ринку, дії зовнішньоекономічних зв'язків, стихійних бід і т.п. Отже, зростання цін викликається різними причинами. Але не всяке зростання цін — інфляція, і серед названих вище причин зростання цін важливо виділити дійсно інфляційні.Так, зростання цін, пов'язаний з циклічними коливаннями кон'юктури, не можна вважати інфляційним. У міру проходження різних фаз циклу (особливо в його «класичній» формі, характерній для XIX — почала XX ст.) мінятиметься і динаміка цін. Їх підвищення в період буму зміняється їх падінням у фазах кризи і депресії і знов зростанням у фазі пожвавлення. Підвищення продуктивності праці, за інших рівних умов, повинне вести до зниження цін. Інша справа – якщо підвищення продуктивності праці у ряді галузей супроводжується випереджаючим це підвищення зростанням заробітної платні. Таке явище, іменоване інфляцією витрат, дійсно супроводжується загальним підвищенням рівня цін. Стихійні біди не можуть вважатися причиною інфляційного зростання цін. Так, якщо в результаті повені в якій-небудь місцевості зруйновані будинки , то, очевидно, піднімуться ціни на будматеріали. Це стимулюватиме виробників будматеріалів розширювати пропозицію своєї продукції і у міру насичення ринку ціни стануть знижуватися.

Отже, що ж можна віднести до дійсно інфляційних причин зростання цін? Назвемо найважливіші з них пам'ятаючи про те, що інфляція пов'язана з цілим спектром диспропорцій.

По-перше, це диспропорційність, або незбалансованість державних витрат і доходів, що виражається в дефіциті держбюджету). Якщо цей дефіцит фінансується за рахунок позик в Центральному емісійному банку країни, іншими словами, за рахунок активного використовування «друкарського верстата», це приводить до зростання маси грошей в обігу.

По-друге, інфляційне зростання цін може відбуватися, якщо фінансування інвестицій здійснюється аналогічними методами. Особливо інфляційно небезпечними є інвестиції, пов'язані з мілітаризацією економіки. Так, непродуктивне споживання національного доходу на військові цілі означає не тільки втрату суспільного багатства. Одночасно військові асигнування створюють додатковий платоспроможний попит, що веде до зростання грошової маси без відповідного товарного покриття. Зростання військових витрат є однією з головних причин хронічних дефіцитів державного бюджету і збільшення державного боргу в багатьох країнах, для покриття якого держава збільшує грошову масу.