ХУДОЖНЄ РОЗКРИТТЯ ЛЮДСЬКОЇ ПСИХІКИ У «СТРАШНИХ» НОВЕЛАХ ЕДГАРА АЛЛАНА ПО

Метою нашого дослідження є визначення та аналіз художніх засобів та прийомів, які використовує письменник для розкриття людської психіки у "страшних" новелах.

Завдання нашого дослідження:

•дослідити психологізм "страшних" новел По;

•проаналізувати художні принципи та прийоми, використані у "страшних" новелах По.

Матеріалом нашого дослідження є твори Едгара Аллана По: "The Fall of the House of Usher" ("Падіння Дому Ашерів"), "The Cask of Amontillado" ("Барильце Амонтільядо"), "The Gold Bug" ("Золотий Жук"), "Berenice" ("Береніка"), "The Premature Burial" ("Передчасні Похорони"), "William Wilson" ("Вільям Вільсон"), "Morella" ("Морелла"), "The Tell-tale Heart" ("Серце-викривач"), "The Masque of the Red Death" ("Маска Червоної Смерті"), "The Imp of the Perverse" ("Біс протиріччя"), "MS Found in a Bottle" ("Рукопис, знайдений в пляшці"),"A Descent into the Maelstrom" ("Повергнення в Мальстрем"), "Ligeia" ("Лігейя") та ін.

Методи нашого дослідження: описовий, компаративістський, історико-культурний, текстологічний аналіз, узагальнення, психоаналіз.Стан дослідження теми Творчість Едгара По – одне із найскладніших явищ у світовій літературі, навіть зараз не усвідомлене до кінця, не дивлячись на велику кількість досліджень. Багато що в житті і творчості цього письменника виходило за межі звичних понять і стандартів, дратувало його сучасників, схильних скоріше придумувати про нього легенди, ніж намагатися зрозуміти трагічну реальність його життя і творчості. Хоча, спокійніше було не розуміти або посилатися на складну психіку письменника. Так, романіст Д.Г. Лоуренс розпочав свій нарис про Едгара По такою сентенцією: "По повністю захоплений процесом розпаду власної душі". Подібні думки звучать і у дослідженнях Емерсона, Дж. Хілла, Л. Кендала [5,192-194]. Не визнаний, не зрозумілий співвітчизниками, По був відкритий не на батьківщині, а в Європі у кінці ХІХ ст. Але і це відкриття – в період розквіту декадансу – представило По настільки односторонньо, що до цих пір майже кожен дослідник починає з своєрідного виправдання письменника, а не зі спроби його розуміння, - хоча зрозуміти його дійсно важко, як і будь-яке неординарне явище в мистецтві.

Детальними є дослідження творчості Едгара По Ф.М. Достоєвського, Ш. Бодлера, М. Хоффмана [5,195]. Та вони не приділяють достатньо уваги художнім принципам, засобам і прийомам, які По використовує у своїх "страшних" новелах з метою глибшого і повнішого розкриття особистості людини з точки зору психології.

Структура роботи – курсова робота складається з вступу, одного розділу, висновків та списку використаної літератури.

Розділ І. Художні принципи Е. По у "страшних" оповіданнях

1.1. "Жах душі" – композиційна основа психологічних новел Е.По

Едгар Аллан По народився 19 січня 1809 року в Бостоні у сім’ї мандрівних акторів. Його батько Девід По, ірландець за походженням, невдовзі залишив сім’ю. Мати майбутнього письменника, англійка Елізабет Арнольд По була талановитою і популярною актрисою. У кінці 1811 року під час гастролей у Річмонді вона захворіла і померла, а троє дітей були віддані в різні сім’ї. Едгара взяв на виховання місцевий торговець тютюном, бездітний Джон Аллан (від названого батька друге ім’я письменника). По рано почав писати, хоча не зовсім вдало – у Бостоні у 1827 році в молодого друкаря за свій рахунок видав свою першу книгу – "Тамерлан та інші вірші бостонця", яка залишилась непоміченою. У 1831 році видав третю "Збірку віршів", але книга не розійшлася. У 1833 році балтиморський журнал "Сатердей візітор" присудив Е. По премію за оповідання "Рукопис, знайдений у пляшці", як краще в конкурсі.

Едгар По органічно вписується в загальну картину літературного життя США. По був першим американським письменником, який вловив загрозу бездуховності, небезпеки, яка йшла поряд з комерціалізацією "серединних штатів", діловитим практицизмом ново-англійського пуританства і "новим аристократизмом" Південного Заходу. Предметом уваги Едгара По стала людська душа, яка вжахнулася при зіткненні з світом, в якому для неї не залишалось місця. Звідси, біль і хвороба душі, звідси її страх і жах як об’єкти уважного художньо-психологічного дослідження.

Він вивчав людську особистість, не в сфері її моральних проявів, її філософських уявлень або діяльності політичної свідомості, а в найбільш складній галузі – психології. Психологія особистості була новою сферою, тут не існувало традицій, не було досвіду накопиченого роками. Те, що робив По, було новим, не зовсім зрозумілим, і, як це часто буває, викликало нерозуміння, незадоволення і навіть протест зі сторони сучасників. Тому-то багато з них з такою легкістю погодились з інтерпретацією психологічних оповідань По, запропонованою Грізволдом,- божевільний пише про себе.