Василь Стус

“Сосна із ночі випливла, як щогла”).

3 Учень: Любов до України, її народу – стрижень і творчості Стуса, і всього його життя. Він був патріотом у найвищому, най благороднішому значенні цього слова. За свою любов до України Стус заплатив життям.

Любити рідний край не означає лише захоплюватись його красою, оспівувати її. Справжня любов полягає в тому, щоб об’єктивно бачити всі аспекти життя народу, зокрема й негативні, і намагатися, щоб Батьківщина очищалася від вад, зростала, ставала кращою, чистішою, багатою. Найвидатніші поети, справжні сини України – Т.Шевченко, І.Франко, П.Куліш, О.Олесь, Е.Плужник, В.Сосюра, В.Симоненко, не минали похмурих сторінок нашої історії. Так, Шевченко показує, як українці своїх же земляків запрягають у ярма, “кайданами міняються, правдою торгують”. І.Франко у пролозі до поеми “Мойсей” також гнівно докоряє своєму народові, який мовчки терпить наругу над собою і запитує:

Невже повік уділом твоїм буде

Укрита злість, облудлива покірність

Усякому, хто зрадою й розбоєм

Тебе скував і заприсяг на вірність?

Василю Стусові теж боліли чорні сторінки нашої історії. У вірші “за літописом Самовидця” він відтворює жахливі часи великої руїни – усобиць на Україні, коли чинились братовбивства, а свої своїх же продавали у ясир. Уже з перших рядків поезії окреслюється страшна апокаліптична картина, якої жахаються не тільки люди, а й природа, сонце і сам Бог.

(Читається вірш “За літописом Самовидця”)

4 Учень: У 1979 році поет повертається на Україну і продовжує свою творчу діяльність. Але його не друкують. За кордоном вже виходить дві збірки: “Зимові двері” (1970) та “Свіча в свічаді” (1977). Його ім’я стає широко відомим у світі, поезії перекладаються англійською, німецькою, російською, іспанською та іншими мовами. А поет продовжує боротьбу за національне визволення народу, за права людини. Усього вісім недовгих місяців судилося побути йому на волі в колі сім`ї, друзів.Потім – знову арешт, звинувачення у належності до Української Гельсінської групи і ще більше жорстокий і немилосердний присуд: десять років позбавлення волі у таборах суворого режиму, п’ять років – заслання. Усього двадцять три роки неволі за сорок сім – як сорок сім і у Шевченка – життя. Тільки ж Кобзареві судилося відбути десять років солдатчини, Стусові – десять років гулагівських таборів і померти в неволі.

(Читається вірш “Як добре те, що смерті не боюсь я”).

1. Учень: В умовах неволі Стус не зломився, виступав проти свавілля, чиненого табірною адміністрацією, за що був додатково караний.

(Наступні слова учень говорить під звуки “ Реквієму” Моцарта ):

І помер він у карцері, в ніч з третього на четверте вересня 1985 року.

( Учні засвічують свічки, музика звучить голосніше)

19 листопада 1989 року Україна прийняла у своє лоно прах поета, перевезений із зауральських таборів. Тепер покоїться на Байковому кладовищі.

( Читається вірш ”Верни до мене, пам`яте моя“)

Вчитель: Вбити можна поета – сина, чоловіка, батька ... та не можна вбити душі живої. Вона житиме вічно в його поезіях, в його ідеях. Дух його нездоланності житиме вічно ! Здійснилось те, в що він вірив :