Василь Стус
Мета: Ознайомити учнів із життєвим і творчим шляхом поета - борця Василя Стуса.
Збудити інтерес учнів до особи великого майстра, палкого патріота, незламного борця за долю і волю України.
Розвивати у них уміння аналізувати поетичні твори.
Виховувати в учнів глибокі почуття любові до України.
Унаочнення: Портрет В.Стуса, збірки віршів поета, вишитий рушник, підсвічники зі свічками, калина у вазі .
Хід уроку:
1. Урок починається із вступного слова вчителя.
На сьогоднішньому уроці літератури ми проведемо усний журнал про життя і творчість поета Василя Стуса. Василь Стус по праву вважається одним з найвизначніших поетів ХХ століття. Широко відомий він за рубежем. А насамперед поет був Людиною з великої літери, яка відважно й самозречено виступала за високі ідеали Добра, Правди, Справедливості, Гуманізму – цих високих, вічних загальнолюдських цінностей, за національну гідність і самостійність українського народу. Не пройти повз трагедію знищеного таланту, збудити інтерес до особи великого майстра, палкого патріота – мета нашого усного журналу.
Учасників усного журналу прошу зайняти місця за столами.
(Учні виходять на імпровізовану сцену й займають свої місця за столами, на одному з яких посередині на вишитому рушнику стоїть портрет поета, свічки, калина у вазі.)
1 Учень: Розпочався життєвий шлях поета – борця Василя Семеновича Стуса під час Різдвяних свят, 6 січня 1938 року в селі Рахнівка Гайсинського району на Вінничині. Батьки його були селянами. Дитинство, яке сам він назвав “гарним”, проходило в атмосфері добра та любові. А ще – народної пісні.
2 Учень: Перші уроки поезії – мамині. Знала багато пісень і вміла дуже інтимно їх співати ... Найбільший слід на душі – од маминої колискової “ Ой люлі – люлі, моя дитино “. Шевченко над колискою – це не забувається. З чистого джерела народної пісні черпав майбутній поет любов до добра, краси, від мами і від пісні вчився над усе любити правду і ставити над усе чисту совість. Згодом поет писав:
Господи, гніву пречистого
благаю – не май за зле.
Де не стоятиму – висотою.
Спасибі за те, що мале
Людське життя, хоч надією
довжу в віки.
Думою тугу розвіюю,
щоб був я завжди такий,
яким мене мати вродила