Василь Стус

і благословила в світи .

І добре, що не зуміла

мене від біди вберегти.

Навчався Василь спичаку в місцевій школі, потім у Донбасі, куди сім’я переїхала, коли Василько був ще маленьким хлопчиком. Пам’ять по собі школа залишила безрадісну. “Шкільне навчання – вадило одне – чужомовне, друге – дурне”, - згадував пізніше Василь. Проте саме в школі прокинулася в нього потреба віршувати : “ У четвертому класі щось заримував про собаку. По-російському. Жартівливе. Скоро минуло. Відродилося в старших класах, коли прийшла любов “.

3 Учень:

Вищу освіту Василь Стус дістав на історико-філологічному факультеті Донецького педагогічного інституту. Студентські роки він пізніше назвав “трудними”. Стосувалося це, очевидно, матеріальних нестатків, але ще більше – казенного, схоластичного навчання, зокрема тієї фальші у висвітлені історичного минулого нашого народу, якщо була перейнята вся тогочасна офіційна наука, особливо ж історія.

В інститутські роки юнак глибоко зацікавився світовою літературою, передусім поезією. Серед улюблених письменників – Рильський, Свідзинський, Пастернак, Гете, Рільке, Квазімодо. Він прагне осягнути і таємниці художньої майстерності таких різних прозаїків, як Толстой, Стефаник, Камю та Фолкнер. Усе життя Стус виявляв інтерес до митців, що відзначались неординарністю світобачення, інтелектуалізмом, філософським осмисленням дійності, новаторськими пошуками в галузі художньої форми. Як би там не було, але Василь Стус зумів узяти навіть з тогочасного обкарнаного вузівськогонавчання дуже багато.

4 Учень:

Закінчивши інститут, молодий учитель іде в сільську Таужнянську школу Гайворонського району на Кіровоградщині, “стужілий за справжньою /не донецькою/ Україною”, він там “витеплів душею, звільнився від студентського схимництва”.

Як учитель, Стус залишив по собі теплі спогади в колишніх учнів і колег, хоч і працював він там усього два місяці – до призову в армію. “До Василя учні горнулися – це вам всі скажуть... . Після у років він залишався з учнями, хотів більше грамоти навчить...”- згадує його колега – вчитель.

Після служби в армії / 1959 – 1961 /, де “вірші, звичайно, майже не писалися”, Стус у 1961 – 1963 роках учетилює в Горлівці на Донбасі, працює літредактором газети “ Соціалістичний Донбас “. Ці роки він назвав ”часом поезії “, захоплюється вершинними досягненнями світової та української літератур, багато пише сам.

(Учні читають вірші В.Стуса цього періоду:

”Навкруг Землі мої кружляли мрії”,

“Я знаю”,

“Сто років як сконала Січ”.)

1 Учень:У 1961 році В.Стус вступає до аспірантури інституту літератури ім. Т. Шевченка,працює над дисертацією на тему “Джерела емоційності художнього твору /на матеріалі художньої прози /. У ті роки поет багато друкується, з”являються його поезії у журналах “Вітчизна“, “Дніпро“. Першою публікацією, якою він заявив про себе як про цікавого, неординарного поета, була добірка віршів у “Літературній газеті” /тепер – “Літературна Україна”/ 22 грудня 1959 року. Окрилило його й те, що тепле вступне слово до неї написав А.Малишко.

2 Учень: