Балади і думи – перлини усної народної творчості

Полягла козацька молодецька голова,

Як од вітру на степу трава,

Слава не вмре, не поляже,

Лицарство козацьке всякому розкаже!..

Третю групу українських дум умовно можна назвати побутовими і морально – повчальними. До них зокрема належить такі широковідомі твори як “Козацьке житя”,”Бідна вдова і три сини”,”Сестра і брат”,”Вітчим та вдовин син”. В цих думах оспівується вірність товариству і святість родинних відносин, розповідається про горе розлуки і лихо від сімейних чвар. І тут яскраво виявляє себе народне розуміння обовязків людини і перед громадою і перед родиною, народні поняття совісті і моралі у великому і малому.

Відомо, що українські думи творилися десь від кінця ХV століття. А через те, що записування їх почалося тільки в XIX віці, важко й уявити, скільки безслідно загинуло чудових творів нашого героїчного епосу.

Кипучою історією України, дійовою любовю до рідного краю ткалася безсмертна тканина нашого епосу, який увібрав у себе не тільки народні сльози і кров, але й волелюбність народу, його гуманізм, народну силу і віру в майбутнє.

Українські думи є не тільки художнім літописом минулих віків, - вони й зараз силою людяності і поезії виховують в нас любов до рідної країни, ненависть до всякого гніту і поневолення.

Отже, пророчими є слова Великого Кобзаря:

Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине.

2.3. Думи в розвитку музичної культури Укаїни.

Думи, ці музично – словесні поеми,переважно сумного характеру, виконуеться в супроводі кобзи чи бандури. Мелодія дум речетативна, розповідь у ник – “омузичена декламація”, докладна і повільна. Ритмічний малюнок думи підкреслює поетичну схвильованість кобзаря (бандуриста).

Музично – словесні особливості дум Борис Гринченко пояснив так: “Поетичну силу слова в думах збільшує музика, що своїми виражальними засобами підкреслює емоціональну напруженість тексту, робить особливі наголоси на найважливіших моментах його змісту. Музика додає думі жалощів, особливо патетичним її місцям”.

На відміну від звичайних пісень, у думі – не лише нерівноскладові рядки, не тільки неоднакові строфи, а й неоднаковий ритм. Побудова дум вільна. Думи імпровізують – залежно від традицій.

У розвитку музичної культури України думи відіграли величезну роль: на їх сюжети написані опери “Хвесько Андибер” В.Золотажарьова, “Дума Чорноморська” Б.Яновського, балет “Маруся Богуславська” А.Свєчникова та ін. На теми дум за їх змістом малювали В.Касіян “Перебендя”, І.Іжакевич “Гайдамаки слухають Кобзаря”, О.Сластьон “Смерть кобзаря – бандуриста”.

Історія світової культури назвала гомерами наших кобзарів. Назовемо їх поіменно: Остап Вересай,Іван Кучугур – Кучеренко, Євген Мовчан, Петро Неховайзуб, Дмитро Скорик, Тихон Магадин, Семен Зезуля, Петро Сіроштан, Остап Калний, Михайло Кравченко, Самійло Яшний, Степн Пасюга, Федір Кумнерик, Іван Стрічка, Федір Грищенко – Холодний, Никін Прудкий, Олександр Маркевич, Степан Топірець, Григорій Ільченко, Євген Адамцевич, Дмитро Вовк, Архип Никоненко, Андрій Шуй, Василь Вакуленко, Федір Крячківський, Анатолій Білоцький, Юрій Сінгалевич, Антон Ладжа, Семен Кошовий, Петро Колибаба, Семен Канова, Михайло Башловка, Юрій Данилів, Іван Однорог. Кожне з цих імен – вагомий рядок у золотій сторінці музичної культури України. Вони варті того, аби ми знали ці імена, пишалися ними.