Балади і думи – перлини усної народної творчості

На баладу звернули увагу поети – романтики М.Костомаров, А.Метлинський, Т.Шевченко та ін.

Сужети багатьох балад стали основами для сюжетів драматичних творів: “”Сава Чалий”, ”Костомарова”, ”Чари”К.Тополі ( за піснею “Ой не ходи, Грицю”). А далі стали писати пєси на запозичені баладні сюжети І.Франко,

Карпенко – Карий, Панас Мирний.

Поруч з ліричною піснею балада мала найзначніший вплив на розвиток української літератури, зокрема 19 ст.. До неї зверталися письменики й інших народів.

Поняття про баладу як ліро – епічний жанр фольклору можна сформувати на тексті балади “Що сі в полі забіліло”.

Що це в полі забіліло? Гуси чи лебіді?

Але ні, адже тепер вони не літають,

А лебіді не плавають.

Це татари полон женуть:женуть жінок, дівчат і детей а “кривця їх сліди заливає”,

А чорний ворон залітає,

Тому кривцю і спиває,

Жінка – українка подарована татарці, колишуці татарча співає:

Люлю, люлю татарчатко!

Бодай стадо виздихало,

Бодай кухиль спопеліла,

Бодай дитя скаменіло!

Вірний слуга доніс про це пані – татарці, розсердилася, вдарила стару в обличчя. А виявилося, що татарка – це зянечарена дочка старої. Упізнавши рідну матір, яничарка наказала їй скидати “старі лати”, одягати “дорогі лати”.Стара з гідністю відповіла:

Ліпше мої вбогі лати,

Ніж дорогі твої лати

Я не хочу панувати

Піду в свій крайзагибати.

Подія, описана в цій баладі, незвичайна.

В іншій баладі – “Ой був у Січі старий козак” – січові козаки, вірні своему народові, до загину боролися проти польської шляхти. А хто прагне здобути багатство і владу відступництвом, того вони гостро засуджують.