Балади і думи – перлини усної народної творчості

Балада “Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси” веде оповідь про підступні дії свекрухи – і це призвело до родинної трагедії.

Публікація балад почалася в 2-ій половині 19ст. у збірниках пісень М.Максимовича, А.Метлинського, М.Лисенка. А дослідником – піонером, як майже в усіх жанрах вітчизняного фольклору був Іван Франко.

Отже, українські народні балади – це складові духовної культури українського народу, до в них відображена його доля.

Українські народні думи

2.1.Поетична форма дум

У фольклорі все важливе. Кожнависокохудожня лірична чи обрядова, скажімо весільна пісня, легенда чи казка – це дорогі перлини в духовному набутку української нації. І все ж народні думи – це найдрогоцініше з того, що нам залишили наші предки, це за визначенням І.Франка, безсмертні памтники, створені генієм нашого народу.

Перше видання українських народних дум належить М.Цертелеву (1819). Ще повнішим виданням була збірка М.Максимовича і збірник П.Лукашевича “Малороссийские и червонорусские народные думы и песни” (1836)

Досліджували наші думи чимало фольклористів – крім Максимовича, ще К.Рилєєв, М.Гоголь, Т.Шевченко, І.Франко. З сучасних дослідників виділяється М.Рильський своєю фундаментальною працею “Героїчний епос українського народу” (1962)

Про українські народні думи в історії Європейської культури маємо багато високих оцінок. У повісті Т.Шевченка “Прогулянка з задоволенням і не без моралі” читаємо:“У Гомера нічого нема схожого на наші історичні думи – епопеї, як наприклад, дума “Іван Коновченко”,”Сава Чалий”,”Олексій, попович пирятинський”. Поруч поставимо ще розмірковування М.Максимовича:”Думи від інших українських пісень відрізняються різноманітністю, вільною мірою своїх віршів, які складаються з нерівного числа тонічних строк і в невизначеній кількості складів. Думи належать виключно українським бандуристам. Подібно до рапсодій давньої Греції, які оспівували своїх героїв, наші співці співали свої думи, граючи при цьому на багатострунній бандурі двома руками. Український бандурист не був забавником і скоморохом. Він прищеплював молоді глибокоморальні поняття про те, що складає священий обовєязок людини.Поетична форма дум не має нічого подібного в поезії іншіх словянських народів. Немає в думах жодної ноти, яка чужою була б народному світогляду, народним симпатіям і переконанням. Головна нота в думах – ідея свободи від пригнічень над особою людини.

У фольклорному епосі України думи мають свою спецмфіку.

1)У цих ліро – епічних витворах народного розуму й серця достовірно передано конкретні історичні події та особи, певний період життя народу.

2)Персонажі дум – типові образи до відчайдушності сміливих і закоханих у рідний край козаків, оборонців рідної землі і віри.

3)Діють герої в типових обставинах українського степу, Савур – могили, розбурханого Чорного моря, чистого поля біля річки Самарки, неволі бусурманської.

4)Згадані в думах топоніми: Черкаси,Лебедин,Азов.

5)Забарвлення бум здебільшого елегійне, сумне, особливо тоді, коли оповідь про турецьку чи татарську неволю.

6)Складається текст дум з тирад (періодів).

7)Велика різниця в обсязі дум від невеликих (“Маруся Богуславка” – 97 рядків) до дум – колосів (“Дума про Самійла Кішку” – 410 рядків).

8)Чимало неправильних форм дієслів: находжали, гремали, зачували, побігали, зобачає, посікає тощо.