ГРИБОЄДОВ Олександр Сергійович – життя та творчість
У 1822 р. Г. переводять по службі в Тифліс, де він виконує посаду секретаря по дипломатичній частині при головнокомандуючому Грузії генералі А.П. Єрмолове. Ермолов користався великою популярністю в декабристських колах, притім серед його наближених минулого і прямі декабристи, і люди, їм співчуваючі. Г. попадає в близьку для себе політичне середовище, що сприяє росту його творчої активності. У Тифлісі Г. працює над першими двома актами «Горя від розуму». Однак робота над комедією жадає від його більше часу, більше самоти, більшої волі від службових турбот. Г. просить в Єрмолова тривалу відпустку й одержує її. Відпустка — із середини 1823 р. до 1825 р.— Г. проводить спочатку в Тульській губернії, у маєтку Бегичева, а потім у Москві і Петербурзі.
У маєтку Бегичева, у селі Дмитровському, улітку 1823 р. Г. пише останні два акти комедії. Бегичев так згадував про це: «Вставав він у цей час майже із сонцем; був до нас до обіду і рідко залишався з нами довго після обіду, але майже завжди незабаром ішов і приходив до чаю, проводив з нами вечір і читав написані ним сцени. Ми завжди з нетерпінням очікували цього часу» (А.С.Грибоєдов у спогадах сучасників.—М., 1980.— С. 28).
З маєтку Бегичева Г. їде в Москву. Своїм літературним друзям він читає уривки з “Горе від розуму”. Разом з П.А.В'яземськ пише водевіль «Хто брат, хто сестра, або Обман за обманом» (музику до водевілю написав композитор А.Н.Верстовський). В альманасі В.Кюхельбекера і В.Ф.Одоєвського «Мнемозина» друкує своє програмне (у дусі декабристської поезії) вірш «Давид».
У червні 1824 р. Г. переїжджає в Петербург, де стає завсідником на «російських сніданках» у Рилеєва, Співробітничає в його й А.А Бестужева альманасі «Полярна зірка»: друкує там «Уривок з Ґете» (вільний переклад з гетевського «Фауста»).
Наприкінці 1825 р. Г. повертається на Кавказ. Тут його і застають грудневі події. Близькість Г. до декабристів не залишилася таємницею для уряду: у канцелярію Єрмолова приходить розпорядження про арешт Г. і доставці його і Петербург. Єрмолов попереджає Г. про майбутній арешті, і Г. устигає знищити компрометуючі його папери і листи.
У Петербурзі протягом чотирьох місяців він знаходиться на гауптвахті Головного штабу під наслідком. У допитних аркушах він заперечує свою приналежність до якому-небудь з таємних суспільств. Його показання підтверджують декабристи Рилеєв, А.Бестужев і ін. Влади знімають з Г. обвинувачення і звільняють з-під арешту. Удалому завершенню справи чимало сприяли як спокійна мужність і самовладання Г., так і клопотання за нього перед царем генерала Єрмолова.
У вересні 1826 р. Г. повертається на Кавказ. У цей час між Росією і Персією йде війна, і дипломатична діяльність Г. одержує усе більш широкий розмах. І не тільки дипломатична. Г. бере активну участь у рішенні важливих питань цивільного керування на Кавказу. У 1828 р. закінчується війна з Персією, дипломатичним завершенням її з'явився Туркманчайський мирний договір. Договір був вигідний для Росії, і велика частка заслуги в цьому належала Г.
Цар зовні оцінив заслугу Г., нагородив його, призначив повноважним міністром у Персію. Але Г. не віддавався ілюзіям: він ясно розумів щиру ціну царської нагороди і відмінності. Його листа до друзів виконані похмурих передчуттів: призначення послом у Персію він розглядає як «політичне посилання», як «чашу страждань», що йому має бути випити. Більше усього він бажає для себе волі і творчості, замість цього йому мають бути важкі іспити, неминучі небезпеки.
По шляху в Персію Г. затримується на якийсь час у Тифлісі. Тут, у серпні 1828 р., він жениться на Ніні Чавчавадзе — дочки його друга, відомого грузинського поета Олександра Чавчавадзе. Але, тільки що повінчавши, Г. повинний розлучитися з молодою дружиною: справи вимагають, щоб він негайно відправився в Персію.
У Персії як посла він устигає зробити багато корисного, діє з властивої йому енергією і наполегливістю. Це не улаштовує ворогів Росії і ворогів Г.— проти нього готується змова. 30 січня 1829 р. юрба фанатиків-персів робить напад на російське посольство й учиняє розгром. Серед убитих і роздертих натовпом — Олександр Сергійович Грибоєдов.
Г. поховали в Тифлісі, у верхній частині міста, на горі св. Давида. На його могильному пам'ятнику напис — слова дружини, Ніни Грибоєдової, що залишилася до кінця життя вірної йому: «Розум і справи твої безсмертні в пам'яті росіянки, але для чого пережила тебе любов моя?»Головна справа життя Г., комедію «Горе від розуму», А.А.Блок назвав «геніальною російською драмою» (Блок А. Збірка творів: У 8 т.— М,.; Л., 1962.— Т. 5.— С. 168). Немає точних даних про час виникнення задуму комедії. За словами С. Бегичева, вона задумана в 1816 р.; існують, однак, припущення, що перші думки про комедію з'явилися в Г. ще раніш.