Про В. Винниченка та його ранню прозу
Оповідання «Зіна» було опубліковане в 1909 р., тобто вже після поразки першої російської революції. Почався новий період у літера¬турній діяльності В. Винниченка, на який наклала відбиток атмосфера пореволюційної політичної реакції. Подібно до інших ідейно нестій-
1912.— Річник XV, т.
1 Літературно-науко вий вісник. С 182-183.
16
17
ких представників дрібнобуржуазної інтелігенції, Винниченко в цей час зневірюється в можливості знищення існуючих соціальних поряд¬ків і не в одному зі своїх творів розвінчує ті революційні цілі, за досягнення яких він сам ще вчора боровся, у непривабливому вигляді змальовує учасників соціал-демократичного руху тощо і виступає з проповіддю зневаги до високих моральних цінностей взагалі. Мов¬ляв, досить бути «чесним із собою» (один з його романів так і називається —«Чесність з собою»), тобто потрібно лише, «чтобьі я... не лгал себе; не обманьївал ни чувства, ни разума своего» ', а всі суспільні обов'язки й моральні норми нічого не варті... Природно, що прогресивна, і насамперед марксистська (М. Ольмінський, М. Горь-кий г), критика рішуче засудила виправдування, а то й романтизацію Винниченком ренегатства, індивідуалізму, аморальності. Багато І зага¬лом справедливо писалося також про вияви еротоманії та натуралізму в його тодішніх творах. Саме за підміну реалістичної манери письма натуралістичною був гостро розкритикований у відомому листі В. 1. Леніна до Інесси Арманд (червень 1914 р.) роман Винниченка «Заповіти батьків»: «Поодинці буває, звичайно, в житті все те із «страхіть», що описує Винниченко. Але з'єднати їх усі разом і т а к и м чином — значить, малювати страхіття, лякати і свою уяву, і читача, «затуркувати» себе і його»3.
А проте й у роки реакції Винниченко, як мовиться, не спалив за собою всі мости. Свідченням цього і є його «Зіна», а також інші оповідання, що їх було згадано раніше (наприклад, «Терень» або «Талісман»), і ще. —«Чекання», «Таємність», «Босяк»... Слушним тому є висновок П. Федченка щодо раннього періоду ВИННЙЧЄНКОВОЇ творчості: «Цей період, чи, може, точніше, домінуючий його ідейно-тематичний струмінь, важко обмежити більш-менш чіткими хронологічними рамками, оскільки такими ж особливостями позна¬чені й деякі оповідання наступного десятиліття...» 4 Додамо лише, що ці оповідання Винниченка здебільшого і за своїми художніми особливостями, як твори реалістичні, близькі до його ранніх речей.
«...Імпресіонізм, примітивізм, натуралізм, чорт-біс, все, що може найкраще обкреслити людину, давайте все сюди!» — устами художни-
1В. Винниченко. О морали госгюдствующих и морали угне-
тенньїх,— С. 32, 43.
2Горькому сподобалися «Голота» та деякі інші ранні твори Винни¬
ченка, і він запросив молодого письменника до участі в збірниках
«Знание». Але потім відмовився — передусім якраз тому, що Винни¬
ченко виступив із творами, в яких відчутно звучали занепадницькі
мотиви,— від співробітництва з ним.
3Ленін В. 1. Повне зібр. творів.— Т.48.— С.290.
* Фєдченко Павло. Два полюси одного життя.— Літ. панорама. 1988.- К., 1988.- С. 189.