Лікувальне застосування мінеральних вод Буковини при лікуванні шлунка
Автор розглядає бальнеологічну реакцію як складний процес, зв’язаний з порушенням обміну катехоламінів, дисоціацією ферментних систем, підвищення автоімунних процесів, що приводить до деструкції калогенових структур з’єднувальної тканини і погіршення клінічного протікання захворювання.
ВПЛИВ ОДНОКРАТНОГО ВВЕДЕННЯ МІНЕРАЛЬНИХ ВОД БУКОВИНИ НА ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ ШЛУНКА У ХВОРИХ ВИРАЗКОВОЮ ХВОРОБОЮ ТА ХРОНІЧНИМ ГАСТРИТОМ
Біологічні дії мінеральних вод залежать від функціонального стану шлункових залоз і організму в цілому, способу їх застосування і ряду інших факторів.Для виявлення характеру дії мінеральних вод на кислотоутворюючу і моторну функції шлунка використали “Гострі” спостереження, включаючи вплив інших факторів комплексної терапії (режим дня, лікувальне харчування та ін.), що дозволяє встановити оптимальну температуру і дозу прийомної мінеральної води.
“Гострі” спостереження. Є однократним введенням мінеральної води, його проводили при неперервній регістрації змін рН і тиску (Р) внутрішлункового середовища за допомогою вітчизняних радіотелеметричних пристроїв “Капсула”, “Капсула-М” і методу внутрішлункової рН-метрії по Лідару.
При радіотелеметричному дослідженні за допомогою прийомного пристрою, який записує сигнали мініатюрного радіопередатчика, введеного в травний канал, регіструються відповідні фізіологічні, фізичні і хімічні явища.
Метод внутрішлункової рН-метріх по Лідару оснований на змінах активної реакції складового шлунка яе елкетроліта.
По даним В.Н. Чорнобрового (1969) і Н.Ф. Трояна (1970), рН і розмірах 1,5-2,2 відповідає нормальним показникам кислотності, оприділених за допомогою тетраційного метода, 2,3 і більше – пониженим, 1,0-1,4 – повишеним показникам кислотності складового шлунка.
Використані методи дослідження були удосконалені. Так, для виявлення характеру дуодентального впливу гідрокарбонатних мінеральних вод на кислотну речовину шлунка був удосконалений зонд, який дозволяє під час дослідження внутрішлункової рН вводити мінеральну воду прямо в дванадцятипалу кишку. В дуодентальний зонд діаметром 4 мм пропускається зонд меншого діаметру (2,5 мм), на кінці якого укріплюється дуодентальна олива. Радіопілюля закріплюється до дуодентального зонда в 10-12 см від оливи.
Цю відстань можна змінювати в залежності від положення органів в черевній порожнині або досліджуваної ділянки кишки.
Дослідження рН вмісту шлунка проводили також за допомогою комбінованого методу: зонда Лідара і радіо пілюлі рН. Відстань між датчиками склала 1 см, вимірювання проводили на одній рівні шлунка, і тому різниця між показниками двох датчиків майже не виявлялась, але в окремих випадках досягала 0,1-0,2.
Через 60 хв. після дослідження базального кислотоутворення однократно вводили 150-200 мм мінеральної води.
Аналіз результатів, отриманих при вивченні динаміки рН вмісту шлунка хворих хронічним гастритом, показав, що виражене збільшення концентрації іонів водню базального секрету після введення мінеральної води з високою достовірністю спостерігалось у хворих з рівномірно зниженою інтенсивністю кислотоутворення. При коливанні крайніх величин рН від2,3 до 3,2 до введення мінеральної води після введення її спостерігалось зниження рН в кислу сторону. Коливання крайніх величин складали на 120-й хвилині досліду 1,3-2,2.
При кінцевій внутрішлунковій рН, рівній 3,5-6,8 (кислотоутворення різко зниженої інтенсивності), після введення мінеральної води рівень рН знаходився в розмірах 2,4 0,17.
У хворих з різко зниженою інтенсивністю кислотоутворення змін внутршішлункової рН не спостерігалось.
У окремих хворих з кінцевим кислотоутворенням середньої інтенсивності при коливаннях крайніх величин рН від 1,5-2,1 після введення мінеральної води спостерігається зсув її до стану максимальної активності кислотопродукуючих залоз.
При введенні мінеральної води хворим з кінцевим рівнем рН 1,0-1,4 зсуву не було, лише у частини з них відмічалось збільшення рН на 0,1-0,2.