Лікувальне застосування мінеральних вод Буковини при лікуванні шлунка

Рефлекторний механізм діє мінеральних вод передбачає не тільки складно-рефлекторну і нервово-хімічну фазу, але також і фазу наслідку.

Біологічна сутність наслідку стоїть в переході організму на новий метаболічний рівень.Г.В. Данилевич, А.А. Дзизинський (1967), Я.В. Поляков, В.П. Казначеєв (1968) відмічають, що під впливом мінеральних вод змінюються трофічні функції центральної нервової системи, параметри збудження периферичних і центральних нервових елементів і окисно-відновні процеси в тканинах, нормалізуються функції системи гіпофіз – надниркові залози, збільшують потенціал імунологічної системи. Указані зміни дають передвисилки для складного ланцюга реакції, яка почавшись і період непосердкованої дії курортних факторів, продовжується в наслідках. В цьому плані механізм дії мінеральних вод відновлюється, напевно, через середовище невро-арденало-холінергічних і невро-гіпофізарно-картоикоїдних функцій. Ця особливо упевненість в світі даних про вплив гормонів і біологічно активних явищ на генетичний апарат клітини.

А.П. Пелещук, С.А. Горчакова, Л.А. Серебріна (1974) та інші автори ражують. Що механізм дії мінеральних вод потрібно розглядати з позиції загальної регуляції водно-сольового обміну. Регуляція водно-електролітного балансу в організмі відновлюється нервовою системою при участі гуморального звена. Під впливом мінеральних вод на нервову систему в організмі змінюються процеси осмосу і дифузії, поверхневе напруження. Електричні заряди клітин, концентрація іонів водню, реактивність організму, часто вирівнюються або зникають обернені функції різних органів і іноді безслідно-патологічні утворення.

Багато авторів указують, що складові частини мінеральних вод швидко діють на рецептори судин і тканин, при всмоктуванні в кров змінюють електролітний склад останнім. Це веде до зміни осмотичного тиску крові, лімфи, здатності білків тканин зв’язувати воду, регуляції кислотно-щілинної рівності в організмі і т.д.

Спостереження В.В. Желтвай (1967), R. Yunter (1967), W. Smidtkessen (1969) свідчать про те, що хлоридні води змінюють водно-сольовий обмін, збільшують гідрофільність тканин, зменшують діурез, підсилюють кислотообмін, тому при виразковій хворобі їх назначення недоречне. Разом з тим у здорових людей прийом мінеральної води не спричиняв впливу на цей вид обміну.

Вплив мінеральної води на процеси травлення зв’язані із змінами рН, його осмотичного тиску і з хімічною взаємодією цього складу з компонентами над ходячої мінеральної води. Зміни рН в першу чергу можуть відзначатися на активності ферментних процесів, протікаючи в травному каналі. Максимальна активність кишкових ферментів спостерігається при рН 5,0-7,0. В більшості мінеральних вод рН знаходиться в цих розмірах. Тому їхній вплив на рН середовища особливо важливий при запальних процесах в слизовій оболонці травного канала, а також при порушенні секреції підшлункової залози, супроводжується різким зниженням рН складового тонкої кишки.

Мінеральні води, які містять іони в тій концентрації що й тканини тіла, викликають порушення іонної рівноваги. Співвідношення іонів NaБ К, Са, в крові людини змінюється під впливом споживання мінеральних вод, при чому збільшення іонів Са особливо важливо з точки зору протизапальної дії мінеральних вод. Вони потовщують оболонки клітин, послаблюють перистальтику кишок, посилюють фагоцитоз, сприяють вимиванню продуктів запалення.

Іони Na, особливо разом з іонами Са, затримують воду в організмі, збільшують секрецію шлункових залоз, підсилюють моторну функцію кишок, причому гіпертонічні розчини натрія хлорида, лихо всмоктуючись, викликають транссудацію в порожнині кишки. Рідкий вміст кишок викликає посилену перистальтику.

Наявність іонів НСО3 в мінеральній воді, особливо в гідрокарбонатній, має велике значення. З ними зв’язують стимуляцію секреторної діяльності шлунка і видільної функції нирок.

Ю.Д. Попов, М.П. Новиков (1965), H. Cehmidt, U/Keltseh, L.A. Martini (1970) установили, що при активації залоз шлунка виникає падіння концентрації іонів Na, невеликий ріст рівня іонів К з слідуючим падінням і ріст рівня хлоридів. Вони також установили, що при високому вмісті іонів К і Na рівень уроперсина низький.

Д.В. Тасмач (1965) відмічає, що при пониженні рівня іонів К спостерігається послаблення рухової функції шлунка, а підвищення їх рівня супроводжується підсиленням її. При порушенні обміну іонів Na і Л змінюється екскреторна і всмоктувальна функції шлунка. Іони К і Na відіграють головну роль у водному обміні організму як буфери, підтримуючи необхідний осмотичний тиск в тканинах і не тканинних рідинах організму.