історії галицького туристичого краєзнавства (друга половина XVIII ст. – 1945 р.) розвиток мандрівництва

Найпопулярніші багатоденні карпатські туристичні маршрути, “протоптані” пластунами:

- с. Осмолода – Грофа – Паренки – Попадя – Сплай – Висока – Ігровище – с. Гута – Ріпна – Чортка – Бухтивецький водоспад – Манявський водоспад – с. Манява – с. Сливки – с. Перегінське;

- с. Підлюте – Висока – Ігровище – Сивуля – с. Зелена – Довбушанка – Хом’як – м. Яремче – с. Манява;

- с. Підлюте – Висока – Ігровище – Сивуля – Клива – Попадя – Піскава – Яворова – Кичера – Мшана – Яйце – с. Людвіківка – Магура – с. Либохора – Маківка;

- с. Підлюте – Висока – Ігровище – Сивуля – Боярин – м. Яремче – с. Микуличин – с. Ворохта – Говерла – Туркул – Шпиці – Піп-Іван – с. Бистрець – с. Жаб’є – с. Яворів – с. Косів (протяжність 170 км., 7-денний);

- с. Підлюте – Висока – Ігровище – с. Гута – с.Пороги – с. Кричка – с. Манява.

Широко практикувалися подорожі-зустрічі, що давали змогу пластунам обмінюватися туристичним досвідом і зміцнювати національну патріотичну самосвідомість. Зокрема, популярними були зустрічі куренів старших пластунів з Львівщини і Станіславщини на шпилі г.Говерли з закарпатськими пластунами.

Завершивши табірний вишкіл, пластуни здавали іспити з табірництва, які включали в себе такі елементи туристичної підготовки як встановлення намету, будівництво куреню, розведення ватри, приготування їжі у похідних умовах, надання першої медичної допомоги. З 1928 р. з’являються зимові пластові табори. Зокрема, І.Чмола в Славську організував табір, де пластунів навчали техніки лещатарського спорту. Поряд з гірськими існували водно-туристичні пластові табори, зокрема перший – у 1924 р. на р. Стрий біля с. Іванівці. А перший обласний водний пластовий табір відбувся у 1927 р. у с. Монастирець на р. Дністрі. У цьому таборі проводилися заняття з плавання, веслування, шкіперування. Пластом організовувалися мандрівки човнами р. Західний Буг на Волинь і Полісся [26].

В 1924 р. у Львові було засноване спортивне товариство “Карпатський Лещатарський Клуб” для розвитку лещатарського спорту на галицьких теренах. Клуб відкрив свої філії у Турці, Сколе, Ворохті, Славську. Під егідою товариства зусиллями любителів лещатарського спорту розпочалося будівництво трамплінів для стрибків з лещатами в Розлучі (відкрито у 1933 р.) і Турці (відкрито у 1939 р.).

З приходом на Галичину у вересні 1939 р. радянської влади та початком Другої світової війни були знищені практично всі краєзнавчо-туристичні організації на західно-українських землях.

П’ятий етап – краєзнавство Галичини в роки Другої світової війни (1939-1945 рр.).

У роки Другої світової війни краєзнавча діяльність продовжувалася в умовах німецької окупації українських земель, але в значно менших масштабах. Навесні 1940 р. у Кракові був створений Український Центральний Комітет (УЦК), який очолив В.Кубійович. При УЦК у Львові в 1942 р. був організований “Відділ молоді”, яким керували пластові керівники. Згодом засновується пластовим зразком організація “Виховна Спільнота Української Молоді” (“ВСУМ”). Відновлено організацію літніх таборів для молоді, вишкільні табори й курси, а мережа гуртків і куренів ВСУМу поширилася на всі галицькі терени. Німецька окупаційна влада не дозволила українському “Пласту” офіційно здійснювати свою діяльність, і пластуни змушені були збиратися нелегально.

У період німецької окупації галицьким краєзнавцям вдалося надрукувати низку книг і публікацій в газетах і журналах. Виходять краєзнавчі книги “Історія Холмшини і Підляшшя”, “Минуле і сучасне” М.Кордуби, “Сучасний Львів” О.Степанів. Чимало краєзнавчих матеріалів було опубліковано в журналі “Дорога”, газетах “Наше діло”, “Рідна Земля”. В газеті “Рідна Земля” І.Крип'якевич вів краєзнавчу рубрику “Міста України” тощо.

Висновки. Туристично-краєзнавчий рух у Галичині від самого свого зародження сприяв піднесенню культурно-просвітницької роботи та національної самосвідомості серед широких верств населення, активному залученню молоді до процесу національно-культурного відродження краю. Найбільш поширеними формами туристично-краєзнавчої роботи в Галичині були прогулянки, екскурсії, мандрівки, експедиції, зльоти, змагання.Упродовж ХІХ – 1-ої пол. ХХ ст. краєзнавцями Галичини було напрацьовано значний обсяг літературних матеріалів про історію, природу, господарський уклад, етнологію й національну історико-культурну спадщину рідного краю, проведено систематичну роботу з картування та маркування на місцевості основних туристичних шляхів у Галичині й Східних Карпатах, розбудовано осередки карпатської туристичної інфраструктури, що в подальшому склали кістяк сучасної рекреаційно-туристичної інфраструктури регіону.