історії галицького туристичого краєзнавства (друга половина XVIII ст. – 1945 р.) розвиток мандрівництва

Отже, у розвитку галицького краєзнавства у другій пол. ХІХ ст. пріоритетним був народознавчий аспект. Кінець XIX – поч. ХХ ст. стали періодом комплектування і оформлення збірок про пам’ятки матеріальної та духовної культури краю, створення місцевих музеїв.

У 1893 р. був заснований Історичний музей при НТШ. У 1905 р. митрополит А.Шептицький засновує Церковний музей, експозиція якого складалася із зібраних ним рукописів, стародруків, ікон, церковних речей.

У 1894 р. побачила світ перша в Галичині україномовна географічно-краєзнавча монографія – “Опис географічно-статистичний повіта Камянецкого” Якова Миколаєвича. Комплексний географічний підхід при її укладанні справив неабиякий вплив на методологію подальших наукових досліджень краєзнавчого характеру.

На поч. XX ст. у Галичині виникла низка молодіжних і спортивних організацій: “Сокіл”, “Січ”, “Луг” та ін.

У 1911 р. утворилося молодіжне товариство “Пласт” – патріотично-виховне за духом й спортивно-туристичне за змістом діяльності. Члени “Пласту” під час туристичних походів виробляли навички участі в таборуванні, рятівництві, спостережництві тощо.

В 1911 р. студенти Петро Франко (син Івана Франка) та Іван Чмола засновують перші пластові гуртки у Львові, але офіційним початком громадського “Пласту” вважають день першої присяги “Пластового гуртка при Академічній гімназії у Львові” – 12 квітня 1912 р. Гуртки пластунів невдовзі виникли у десятках інших міст Галичини.

Перший мандрівний табір “Пласту” організував у 1913 р. І.Чмола, а постійний туристичний табір львівських пластунів - П.Франко у 1914 р. Фундатор товариства О.Тисовський написав книжечку “Пласт” (1913 р.) та підручник “Життя в Пласті” (1921 р.), а Петро Франко – книгу “Пластові гри і забави” (1913 р.). Ця книга стала першим українським навчальним посібником зі спортивного туризму.

У 1910 р. у Станіславі відбулися Установчі збори краєзнавчо-туристичного Товариства “Чорногора”. Воно ставило перед собою такі завдання: пізнання краю, гір Галичини, Буковини, Альп і Татр, збирання матеріалів про ці гори, агітацію та пропаганду серед туристів і дослідників природи, співпрацю з НТШ у Львові, “Угорським карпатським товариством” і польським “Татшанським товариством”, обмін науковими матеріалами та досвідом роботи, надання методичної та практичної допомоги під час проведення мандрівок [9].

У 1914 р. “Пласт”, “Чорногора” й інші краєзнавчі товариства припинили свою діяльність у зв'язку з початком Першої світової війни.

Для широкого загалу українських туристів на поч. ХХ ст. почали виходити численні буклети, путівники, нариси, монографії з туристично-краєзнавчої проблематики. Серед них, зокрема, найбільшою популярністю користувалися такі: “Туристика” А.Гудзиновського, “Прогулянки в наші гори” І.Франка, “Галицьке краєзнавство” Ю.Целевича, “Опис рідного краю” та “Мала географія України” Б.Заклинського, “Провідник по Галичині” М.Орловича.

Четвертий етап – розвиток галицького краєзнавства у міжвоєнний період 1918 – 1939 рр.

Після закінчення Першої світової війни суттєво змінилася політична карта Європи: на теренах Російської та Австро-Угорської імперій виникли нові держави з різним політичним і соціально-економічним ладом. В той час як краєзнавство і туризм на території УРСР все більше нищилися сталінським тоталітарним режимом, на західних українських землях у складі Польщі, Чехословаччини та Румунії спостерігалися аналогічні за змістом, але відмінні за формою процеси. На цих землях краєзнавство і туризм залишалися справою передової громадськості. Характерним стало створення регіональних краєзнавчих осередків, діяльність яких значно пожвавила туристично-екскурсійний рух.Вивченням рідного краю займалися як окремі українські установи і товариства (НТШ, “Просвіта”, “Рідна школа”, “Союз українок”, “Пласт”, “Чорногора”, “Плай”, “Січ” та ін.), так і національно свідомі представники інтелігенції і селянства. Чимало краєзнавчого матеріалу міжвоєнного часу зберігається нині в архівних фондах. Зокрема, у фондах Центрального державного історичного архіву України у Львові (ЦДІА) місяться краєзнавчі матеріали НТШ (Ф.309) і товариства “Просвіта” (Ф.348); у Державному архіві Івано-Франківської області (ДАІФО) – краєзнавчі матеріали товариства “Друзі Гуцульщини” (Ф.370) і станіславського курортно-туристичного товариства “Карпати Всходнє” (Ф.369); у Державному архіві Тернопільської області – матеріали “Подільського краєзнавчо-туристичного товариства” (Ф.36) і “Школи Людової” (Ф.33).