історії галицького туристичого краєзнавства (друга половина XVIII ст. – 1945 р.) розвиток мандрівництва

Третій етап – становлення галицького краєзнавства у 2-й пол. XIX ст. – на поч. XX ст. (діяльність товариства “Просвіта”, Івана Франка та ін.) – 1868-1914 рр.

В кінці XIX ст. – на поч.ХХ ст. український національно-визвольний (і краєзнавчо-просвітній) рух було зосереджено, головним чином, у Галичині.

З 1877 р. починає виходити газета “Письмо з “Просвіти”, яку називали енциклопедією просвітницького руху в Галичині. З 1879 по 1884 рр. Т-во “Просвіта” випустило 5 частин “Історії” та “Історію Руси” авторів І.Нечуя-Левицького та О.Барвінського. У 1887 р. “Просвіта” видала доповнену картами “Географію Руси”. Тільки у 1874-1875 рр. “Просвіта” надрукувала 24 книжечки для народу загальним тиражем 281 850 примірників. До початку Першої світової війни “Просвіта” переросла у найбільшу українську організацію, яка охопила мережею культурних центрів всю Галичину і нараховувала 77 філій, 2944 читальні, 109 950 членів [6].

У 1860-70-і рр. в Галичині помітно зріс інтерес до історії міст і сіл (історичне краєзнавство). Галицький історик В.Плошанський виступив ініціатором складання історико-географічного словника Галицької України, але галицька громада не підтримала цього важливого починання. Наслідком цієї акції стала надрукована серія коротких описів галицьких сіл (101 стаття). Священик В.Чернецький зібрав матеріали і опублікував нариси про 50 галицьких сіл і міст.

Відомою постаттю українського туристичного краєзнавства у кінці ХІХ ст. став священик і громадський діяч І.Гавришкевич. Він здійснив перше систематичне експедиційне-мандрівницьке обстеження території Галичини й Буковини і першим з українців наніс на карту близько 2 тисяч висот цих земель. І.Гавришкевич залишив науково-краєзнавчі описи подорожей Самбірським і Стрийським повітами, опублікував грунтовний краєзнавчо-етнографічний нарис про с.Кам'янка-Вольська біля м.Рави-Руської, який не втратив і сьогодні свого пізнавального і наукового значення.

Краєзнавчі матеріали В.Площанського, В.Чернецького, І.Гавришкевича та ін. українських краєзнавців кінця ХІХ ст. були використані при виданні фундаментального 16-томного польського Географічного словника (1880-1902 рр.).

Новий період розвитку українського галицького краєзнавства (у т.ч. краєзнавства туристичного) найтісніше пов’язаний з діяльністю Івана Франка (1856-1916 рр.).

І.Франко ще учнем Дрогобицької гімназії і студентом Львівського університету здійснив низку краєзнавчо-пізнавальних мандрівок Прикарпаттям. Ці мандрівки вже в молодому віці заклали в душі І.Франка переконання про винятково велике науково-пізнавальне й патріотично-виховне значення туристично-краєзнавчих мандрівок для широких верств українства.

За період 1880-1882 рр. І.Франко пішки сходив Сколівщину і Тухольщину. З 1880-х років починається його знайомство з Гуцульщиною. Багато років мислитель відпочивав у колоритному гуцульському с.Криворівні, бував у м.Косові, Кутах, Буркоті, Жаб'є, на “Писаному Камені” біля с.Ясенове.

У 1883 р. І.Франко організував “Кружок етнографічно-статистичний для студіювання життя і світогляду народу”, а згодом – суто краєзнавче-туристичний “Кружок для устроювання мандрівок по нашім краю”.

Влітку 1884 р. при студентському товаристві “Академічна бесіда” Львівського університету відкрито секцію “Мандрівний комітет”. Того ж літа І.Франко організував мандрівку української студентської молоді за маршрутом: Дрогобич – Східниця – Урич – Підгородці – Корчин - Верхнє Синьовидне – Тишівниця – Труханів – Бубнише – Болехів – Долина – Калуш – Коломия – Делятин – Дора – Микуличин – Шипот – Майдан - г.Говерла - г.Шпиці – Гаджин – г.Піп-Іван – Буркут – Жаб’є – Кути.І.Франко був співорганізатором шести мандрівок студентської молоді Галичиною й Українськими Карпатами упродовж 1883-1888 рр. У 1898-1907 рр. науково-краєзнавча діяльність “каменяра” була пов’язана з Науковим Товариством імені Т.Г.Шевченка, І.Франко працював керівником комісій (у т.ч. етнографічної) та редактором багатьох видань, був став автором низки фундаментальних праць з фольклору, учасником наукових експедицій НТШ, співорганізатором музею НТШ тощо. За допомогою екскурсійно-туристичних заходів Етнографічна комісія НТШ систематично збирала краєзнавчі матеріали. За ці роки НТШ видало серію видань під назвою “Українсько-Руський архів”, 38 томів “Етнографічного збірника”, 20 томів “Матеріалів до української етнології” та ін.