Публіцистична сміхотерапія на сторінках українських таборових часописів

Українці! Смійтесь грімко,

щиро , весело і дзвінко

в цей непевний час,

у непевний час!

Сміх я Вам несу на крилах;

сміх - здоров'я, сміх - це сила,

на турботи лік.

Без сміху - хіба б умерти,

Хто ж із нас бажає смерти?

Жив би й цілий вік

кожний чоловік!..

... Ми сміятись будем грімко,

Щиро, весело і дзвінко

й голосно, всі, враз!

В один тон, всі враз!.Гострословів серед українського народу завжди було достатньо. Сміх завше давав наснагу вистояти у складних історичних перипетіях, дарував мудрість прозірливого бачення майбутнього, викликав здатність до "оновлення", вносив "свіжий струмінь" переродження негативних проявів у позитивні тенденції. Висміювання "небезпечних" ситуацій, примітивних рис, "невиліковних" ганджів, безглуздих кроків - на зовнішньому (політичному, національному, духовному, державному) фронті чи у внутрішньому житті (особисті амбіції, характери, погляди) вимагало до певної міри толерантності, сміливості, дотепності, асоціативного мислення. Навіть трагічні моменти породжували комічні ситуації і гумористичне світосприймання, завдяки чому можна було знайти і винести на поверхню приховану правду, реальні причини, позитивні імпульси. Як правило, завуальовані колоритні імена, факти, назви, явища при ближчому ознайомленні виявлялися досить прозорими і знайомими всім. Тому пародія і жарт, сатира і гумор допомагали за всіх часів, особливо ж у несприятливі години (й цілі роки!) таборової ізоляції. Вони гартували українську вдачу, виявляли духовну енергію, спонукали до праці.

Література

1 Самопал. - 1916. - 15 травня.

2 Червона калина. - 1917. - Ч.2.

3 Часопись для підофіцирів (Відень). - 1916. - 15 серпня.

4 Червона калина. - 1917. - Ч.2.

5 Вістник Союза визволення України. - 1916. - Ч.169. - С.619.