Основні етапи розвитку української державності
Організація козацького самоврядування Запорізької Січі дає підстави стверджувати, що тут існували ознаки відроджен¬ня української державності. Козаки вели активну боротьбу проти Речі Посполитої за соціальне та національно-релігійне визволення.
Нечувані утиски українського народу з боку польської шляхти спричинили вибух народно-визвольної війни 1648— 1654 рр. У цей період Б. Хмельницький втілив у життя ідею незалежної держави.
Ознаками державної влади в Україні того часу були: 1) на¬явність органів публічної влади; 2) територіальний поділ; 3) введення своєї податкової системи.
Не досягши успіху в політиці протурецької орієнтації та в союзі з татарами, Б. Хмельницький звернув свій погляд на Москву.
В січні 1654 р. на Переяславській раді було підписано угоду про українсько-московський альянс, на підставі якої Україна прийняла протекторат московського царя, залишаючись і на¬далі окремим державним організмом, зберігаючи свій полі-тико-соціальний устрій, власні адміністрацію, військо, фінанси.
У березні 1654 р. були підписані статті Богдана Хмельниць¬кого та видана царська жалувана грамота 27 березня. Ці доку¬менти, які отримали назву «Березневих статей», визначили правове становище України у складі Росії на весь період Гетьманщини. Україна ввійшла до складу Росії як політико-правове автономне утворення. Але Україна визнавала вер¬ховенство царської влади. Гетьман і старшина перебували на службі царя. Україна мала самостійність у внутрішньому управлінні, мала свою казну.
На чолі України стояв гетьман, якого обирала військова рада, а згодом затверджував на посаді цар. Територія ділилася на полки на чолі з полковниками, сотні на чолі з сотниками, курені на чолі з курінними отаманами. Крім того, були села та міста.
Україна мала своє військо — реєстр козаків був визначе¬ний — 60 000. Вона мала право зовнішніх зносин, за винятком Польщі та Туреччини, свою правову та судову системи.
Але згодом царизм пішов у наступ на політичну та пра¬вову автономію України, створюючи спеціальні установи для регулювання відносин в Україні. У 1663 р. був утворений Малоросійський приказ у складі Посольського приказу. При-каз був наділений адміністративними, військовими і судовими функціями, санкціонував вибори нового гетьмана і козацької старшини, контролював українську церкву і духовенство. Діяльність цього органу суттєво обмежувала козацьке само¬врядування.
Петро І скасував приказну систему, на зміну якій прийшли колегії. Замість Малоросійського приказу 1722 р. у Глухові при гетьмані була створена Малоросійська колегія.
Утворення Малоросійської колегії офіційно мотивувалося необхідністю наведення порядку в судових та адміністра¬тивних органах України. Насправді ж колегія мала завдання знищити усі давні порядки України й включити її в систему управління Російської держави.
У 1727 р. гетьманська влада в Україні була відновлена, але після смерті гетьмана Д. Апостола 1734 р. на зразок колегії було запроваджено Правління гетьманського уряду (1734— 1750) у складі трьох козацьких старшин та трьох царських офіцерів на чолі з князем О. Шаховським.
V. УКРАЇНА В СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ТА АВСТРО-УГОРСЬКОЇ ІМПЕРІЙУ 1764 р. гетьманство в Україні було ліквідовано остаточ¬но. Управління Україною було доручено другій Малоро¬сійській колегії, яку очолив президент граф П. Рум'янцев. Він же був і генерал-губернатором України. Колегія складала¬ся з восьми членів — чотирьох представників вищих офіцер¬ських чинів російської армії, розквартированої в Україні, й чотирьох представників генеральної старшини. В цей період діяльності колегії відзнаки державної гідності в Україні — прапор, печатки, гетьманські клейноди тощо — були відправле¬ні до Москви. Це означало, що Україна позбавлялася автоном¬ного становища у складі Росії.
На початку 80-х років XVIII ст. на Україну було пошире¬но російську адміністративну систему й сформовано відпо¬відну систему органів управління. Потреба в Малоросійській колегії відпала і 1786 р. вона була ліквідована.
Наступ на автономні права України з боку царизму не об¬минув і Запорізьку Січ, яка після 1654 р. в межах України збе¬регла самостійність і самоврядування.