Декабристський рух України
18 лютого 1826 р. в Білій Церкві створено військово-судову комісію під головуванням командира 2-ї бригади 12-ї піхотної дивізії генерал-майора М. М. Антропова для розгляду справ і суду над солдатами та унтер-офі-церами, які брали участь у повстанні на Україні. З Чер¬нігівського піхотного полку 121 засуджено до тяжкого фізичного покарання шпіцрутенами, каторжними робо¬тами і переводом у Кавказький корпус. 805 солдатів та унтер-офіцерів цього полку відправлено у військові час-тини на Кавказ без попередньої екзекуції .
Білоцерківська військово-судова комісія ретельно розглянула справи 177 солдатів та унтер-офіцерів інших полків, у тому числі ПО колишніх гвардійців Семенівського піхотного полку. Всі вони були визнані учасника¬ми руху декабристів і покарані. Особливо суворого по¬карання зазнали солдати-семенівці, з якими зустрічалися С. І. Муравйов-Апостол і М. П. Бестужев-Рюмін і яких згодом залучили до участі в таємному товаристві. Вони служили в Саратовському, Тамбовському, Пензенському, Троїцькому піхотних, 15-му і 16-му Єгерських полках. Багатьох з них жорстоко покарано шпіцрутенами і тих, хто залишився живими, відправлено на службу в Кавказький корпус . Солдатів Саратовського піхотного полку, серед яких вів пропаганду М. М. Спиридов, також покарано шпіцрутенами і відправлено на службу в Кав¬казький корпус .
Рішенням Білоцерківської військово-судової комісії 376 солдатів і унтер-офіцерів, учасників декабристського руху, позбавлено орденів і медалей, в тому числі 112 — за участь у Вітчизняній війні 1812 р.
Нещадною розправою над декабристами царизм на¬магався посіяти в суспільстві страх і запобігти новим виступам передових сил проти існуючого ладу в май¬бутньому.
Багаторічна напружена діяльність таємних товариств і збройне повстання декабристів дали ряд важливих уроків, що їх врахували наступні покоління борців ви¬звольного руху в Росії.
Декабристи були визначними революціонерами. Вони рішуче виступили проти сил реакції, що гальмували прогрес країни. Своєю тривалою боротьбою дворянські революціонери накопичили певний позитивний досвід, який дістав високу оцінку й сприяв розвиткові визволь-ного руху в Росії. Варто вказати на найголовніші мо¬менти цього досвіду:
Висунення в програмі найпекучіших завдань, що виникли в ході соціально-економічного і політичного розвитку суспільства Росії — ліквідацію самодержав¬ства і скасування кріпосного права, що сприяло б роз¬виткові капіталізму й нових суспільних відносин.
Визнання безумовно необхідним елементом револю¬ційної боротьби гуртування сил однодумців у таємних політичних товариствах, що вносило елементи організо¬ваності й цілеспрямованості у початковий період визвольного руху.
Усвідомлення необхідності проведення соціальної ре¬волюції в інтересах всього народу.
Проголошення вперше Б історії Росії лозунга рес¬публіки, переваги якої над конституційною монархією декабристи твердо визнали після тривалих дискусій і суперечок.
Розуміння того незаперечного факту, що без участі хоча б невеликої частини народу (в даному випадку — солдатських мас російської армії) неможливо здійснити революційний переворот на практиці.
Спроба здійснення революційного перевороту не шля¬хом вузької змови, а відкритим збройним повстанням, захопленням влади й передачею її до рук обраних на¬родних представників.
Прояв патріотизму, героїзму і самовідданості в не¬рівній боротьбі проти старого ладу.
Поразка декабристів зумовлювалась і цілим рядом негативних факторів, що зрештою послужили певними застережними уроками наступним поколінням борців визвольного руху.Декабристи не усвідомлювали вирішальної ролі на¬родних мас у суспільному розвитку, боялися наростання класової боротьби селянства проти поміщиків, а тому не могли очолити рух мас в революції .
Декабристи не спиралися в своїй діяльності на про¬гресивний на той час клас чи суспільний прошарок, здат¬ний не лише взяти владу, а й здійснити прогресивні перетворення. Таким класом могла стати буржуазія, яка тоді лише формувалась і не була спроможною під¬тримати дворянських революціонерів.