Соціалістична держава (економічна основа, сутність, механізм, функції і форми)
Розглядаючи дані питання, необхідно ураховувати наступні обставини.1. Розподіл функцій на внутрішні і зовнішні багато в чому є умовним. Адже діяльність держави всередині країни — в сферах економіки, політики, культури і інших — залежить, а нерідко і в значній мірі, від зовнішніх умов, від зовнішньоекономічних і культурних зв'язків. Особливо яскраво це виявляється в сучасних умовах, коли виникають такі утворення, як Європейська Співдружність, Співдружність Незалежних Держав, і ін. Тут розрізнити зовнішні і внутрішні функції часто неможливо.
2. Не завжди можна розрізнити класові і суспільні функції. Природно, що соціальні сили, що стоять при владі, здійснюють діяльність, яка направлена на утримання влади і використання її в своїх власних інтересах. Але ж ця влада не у всіх випадках має класовий характер. Так, в багатьох державах «східного» типу чиновницький бюрократичний апарат, що стоїть при владі, не сформувався в особливий клас, а представляє собою вузьку соціальну групу. Аналогічне положення може мати місце і в європейських державах (наприклад, при бонапартистських і тоталітарних режимах). В цих випадках функції, які звичайно розглядаються як класові, придбавають швидше груповий, кастовий характер.
3. Навряд чи завжди можна розрізнити функції соціалістичної і експлуататорської держави. Так, всяка держава в більшому або меншому ступені здійснює функції, подібні тим, які відносяться виключно до соціалістичної держави, зокрема пов'язані з організацією економіки, розвитком науки, культури, охороною правопорядку, соціальним обслуговуванням населення. Особливо це відноситься до сучасних західних держав [17, 18].
4. Соціально-економічна основа соціалістичної держави.
4.1. Економічний базис та суспільна надбудова.
Історичний тип держави і права, в більшості випадків визначається як сукупність істотних ознак, рис і сторін, що відносяться до певної класової суспільно-економічної формації. Іншими словами, кожній такій формації відповідає свій історичний тип держави і права. Економічну основу суспільно-економічної формації складає пануюча система виробничих відносин, ядром яких виступають відносини власності. Ця система іменується економічним базисом суспільства. Самою найважливішою особливістю виробничих відносин є їхній матеріальний характер, який виявляється в тому, що їхня система не залежить від волі і свідомості людей. Вона об'єктивна і завжди така, який на даному етапі соціального буття рівень розвитку продуктивних сил (людей, виробляючих матеріальні блага, знарядь і засобів виробництва, використовуваних технологій), хоча кожне окреме виробниче відношення - це відношення вольове, що дозволяє управляючим структурам (наприклад, державі) їх регулювати і упорядковувати. Змінюються продуктивні сили, слідом за ними трансформуються і виробничі відносини. Система продуктивних сил і виробничих відносин, властивих відповідній формації, іменується способом виробництва [16, 397].
Над економічним базисом підноситься суспільна надбудова (соціальні інститути, відносини і ідеї), в яку входять держава і право. Специфіка надбудовних відносин (на відміну від базисних) вбачається в їхній ідеальності, в безпосередній залежності їхньої системи від волі і свідомості людей. Разом з тим зміст надбудовних відносин, не дивлячись на їх ідеологічність, в решті решт визначається існуючим економічним базисом: зміна останнього спричиняє за собою відповідні зміни в надбудові.
Суспільна надбудова (а отже, і держава, і право) володіє відносною самостійністю по відношенню до базису і справляє на нього зворотну дію, яка може бути позитивною, негативною або нейтральною. Іншими словами, люди самі творять свою історію, але тільки в тих формах і в тих межах, які об'єктивно існують на конкретному етапі історичного процесу і задані його економічною основою. Останню обставину варто підкреслити особливо, оскільки супротивники формаційного підходу його нерідко замовчують, безпідставно звинувачуючи дану теорію суспільного розвитку у фаталізмі [8, 168].
Суспільно-економічні формації послідовно змінюють один одного, тому розвиток людського суспільства є природноісторичним процесом переходу від низьких форм соціальної організованості до більш високих. Перехід від однієї формації до іншої відбувається у формі якісного стрибка, перерви поступовості розвитку, що називається соціальною революцією. Вона починається із зміцнення в надрах старої формації нового, більш прогресивного способу виробництва і лише після його перетворення в пануючий призводить перетворення політичної і правової систем: стара надбудова приводиться у відповідність з новим базисом [5, 72]. Причому жодна суспільно-економічна формація не зникає до тих пір, поки вона не вичерпає свого позитивного потенціалу, який зберігається новою формацією і використовується на наступному етапі історії, забезпечуючи її безперервність і спадкоємність.Державно організоване економічне життя в суспільстві на грунті панівної державної власності на засоби виробництва. Держава-монополіст у спрямуванні й визначенні меж економічного життя. Економічна експлуатація меж економічного життя. Економічна експлуатація з боку держави шляхом постійної недоплати зарплати, що зменшує активність економічного життя.