Соціалістична держава (економічна основа, сутність, механізм, функції і форми)

Соціалістична держава і право, згідно теорії марксизму, виникають не еволюційним шляхом, шляхом поступового переростання буржуазної держави в соціалістичне, а шляхом здійснення соціалістичної революції. Найближчою ціллю комуністів, говорилося в "Маніфесті Комуністичної партії", є "скинення панування буржуазії, завоювання пролетаріатом політичної влади". А "першим кроком в робочій революції" є "перетворення пролетаріату в пануючий клас, завоювання демократії".

В роботах класиків марксизму-ленінізму докладно розроблена теорія соціалістичної революції — її цілі, форми здійснення, основні напрями, методи. Ще в ранніх творах К. Маркса і Ф. Енгельса розвивалися, наприклад, ідеї про необхідність дотримання послідовності і безперервності соціалістичної революції. Наші інтереси і наші задачі, писали вони, полягають в тому, "щоб зробити революцію безперервною до тих пір, поки все більш або менш імущі класи не будуть усунені від панування, поки пролетаріат не завоює державною владою" [21, 24-27].

В їхніх більш пізніх роботах наводилася думка про необхідність використовування в процесі здійснення соціалістичної революції різних — мирної і немирної — форм. Повстання було б безумством там, доводив, зокрема, Ф. Енгельс, "де мирна агітація привела б до цілі більш швидким і вірним шляхом".

Використовуючи тезу марксистів про безперервність революції, В. І. Ленін розробив доктрину про переростання буржуазно-демократичної революції в соціалістичну. "Від революції демократичної — писав він — ми зараз же почнемо переходити і якраз в міру нашої сили, сили свідомого і організованого пролетаріату, почнемо переходити до соціалістичної революції. Ми стоїмо за безперервну революцію".

1.2. Передумови становлення та розвитку соціалістичної держави та права.

Важливою закономірністю і одночасно передумовою становлення і розвитку соціалістичної держави і права, згідно доктрини марксизму, є злам старої державної машини, знищення буржуазного державного апарату.

Всі перевороти, писав у зв'язку з цим К. Маркс, лише удосконалили стару державну машину "замість того, щоб зламати її. Партії, які, змінюючи одна одну, боролися за панування, розглядали захоплення цієї величезної державної будівлі, як головну здобич, при своїй перемозі".

Розвиваючи цю думку, В. І. Ленін переконував, що "революція повинна полягати не в тому, щоб новий клас командував, управляв за допомогою старої державної машини, а в тому, щоб він розбив цю машину і командував, управляв за допомогою нової машини" [7, 575].

На питання, як це зробити і чи все в старому державному апараті потрібно розбивати, Ленін відповідав, що до зламу старого, буржуазного апарату потрібно підходити чітко диференційовано, різнопланово. Річ у тому, що в кожній буржуазній державі, разом з переважно-гнобительськими органами і інститутами у вигляді армії, поліції, жандармерії і ін., які підлягають негайному зламу, є також такі органи, які пов'язані з банками і синдикатами, виконують обліково-реєстраційні функції. "Цього апарату розбивати не можна і не потрібно".

1.3. Диктатура пролетаріату – сутність нової держави.

Сутністю нової держави, що функціонує в перехідний від капіталізму до соціалізму період, є диктатура пролетаріату. Даному положенню в теорії марксизму надається настільки важливе, принципове значення, що з ним напряму зв'язують приналежність до марксизму або опортунізму.

Марксист лише той, писав В. І. Ленін, "хто поширює визнання боротьби класів до визнання диктатури пролетаріату. В цьому найглибша відмінність марксиста від дрібної (та і великої) буржуазії. На цьому треба випробовувати дійсне розуміння і визнання марксизму".

Що представляє собою диктатура пролетаріату і що вона означає? Якщо перевести це "історико-філософське поняття" на більш просту мову, роз'яснював В. І. Ленін, то вона означає те, що "тільки певний клас, саме міські і фабрично-заводські, промислові робочі, можуть керувати всією масою трудящих і експлуатованих в боротьбі за скидання ярма капіталу, в ході самого скидання, в боротьбі за утримання і зміцнення перемоги, в справі творення нового, соціалістичного суспільного устрою, у всій боротьбі за повне знищення класів". Диктатура пролетаріату "є особлива форма класового союзу між пролетаріатом, авангардом трудящих, і численними непролетарськими шарами трудящих".