Соціалістична держава (економічна основа, сутність, механізм, функції і форми)

1.4. Етапи еволюційної зміни соціалістичної держави.

В своєму становленні і розвитку соціалістична держава, а разом з ним і право, згідно теорії марксизму, проходить декілька етапів або ступенів еволюційної зміни.В радянській і зарубіжній літературі марксизму тривалий час велися суперечки про кількість прохідних етапів, їхню послідовність, суть і зміст, кожного з них — їх якості, нарешті, про співвідношення кожного етапу в розвитку держави з відповідними етапами в розвитку суспільства.

Запанувала і отримала достатньо широке розповсюдження, а потім і офіційно закріпилася в СРСР точка зору, згідно якої знов створена після здійснення соціалістичної революції держава проходить наступні етапи в своєму розвитку: етап існування держави диктатури пролетаріату, етап функціонування власне соціалістичної держави і, нарешті, етап розвитку загальнонародної держави [16, 131-135].

Кожний з цих етапів в розвитку держави і права співвідносився з відповідним етапом в розвитку суспільства. А саме — етап існування держави диктатури пролетаріату співвідносився з перехідним від капіталізму до соціалізму етапом в розвитку суспільства. Етап функціонування власне соціалістичної держави і права відображав особливості етапу розвитку власне соціалістичного суспільства. І нарешті, етап розвитку загальнонародної держави співвідносився з етапом існування і функціонування розвинутого соціалістичного суспільства.

Дана концепція розвитку соціалістичної держави і права, що знаходиться в нерозривному зв'язку з теорією становлення і розвитку соціалістичного суспільства, отримала своє пряме відображення в конституційних актах соціалістичних країн і в їх поточному законодавстві. Так, в Конституції СРСР 1977 року затверджувалося, що "виконавши задачі диктатури пролетаріату, Радянська держава стала загальнонародною". Одночасно вказувалося на те, що в суспільстві відбулися величезні зміни, і воно перетворилося на "розвинуте соціалістичне суспільство", в "суспільство зрілих соціалістичних суспільних відносин" [23, 23-25].

Характерними особливостями загальнонародної держави є: вираз інтересів не тільки робочих, селян і інтелігенції, але і "трудящих всіх націй і народностей країни"; збереження ним класової сутності; розвиток "справжньої" демократії в умовах нового суспільства і держави; посилення ролі Комуністичної партії і ін.

1.5. Форма правління соціалістичної держави.

Формою правління соціалістичної держави, згідно світогляду марксиста, є республіка. Торкаючись даного питання, Ф. Енгельс писав: "Маркс і я протягом сорока років без кінця твердили, що для нас демократична республіка є єдиною політичною формою... ", проте вона, "як всяка інша форма правління визначається своїм змістом".

В перекладі на мову політичної практики це означає, що для соціалістичної держави прийнятною формою правління є лише та республіка, яка служить інтересам трудящих мас і яка, отже, наповнюється соціалістичним змістом. Що ж до всіх інших, несоціалістичних форм, зокрема, республіканської форми буржуазної держави, то вона, за словами Енгельса, "також ворожа нам, як будь-яка монархія (якщо відвернутися від форм вияву цієї ворожості)". Через це, робився висновок, "приймати її за форму по суті соціалістичну або довіряти їй, поки вона у владі буржуазії, соціалістичні задачі — це нічим не обґрунтована ілюзія".

Розвиваючи ідеї про республіканську форму правління соціалістичної держави стосовно Росії, В. І. Ленін визнавав в якості такої лише Поради. На перших етапах розвитку держави це були "Ради робітничих, батрацьких і селянських депутатів по всій країні, знизу доверху, а на подальших — Ради народних депутатів і Ради депутатів трудящих.

Що ж до форми державного устрою, то, згідно політичної концепції марксизму, перевага віддавалася унітарній державі, побудованій на основі принципу демократичного централізму. При цьому, як затверджував, зокрема, В. І. Ленін, демократичний централізм "не тільки не виключає місцевого самоврядування з автономією областей, відмінних особливими господарськими і побутовими умовами, особливим національним складом населення і ін., а навпаки, вимагає і того і іншого".

Висуваючи на перший план унітарну державу, теоретики марксизму-ленінізму в той же час не заперечували можливості існування при певних умовах і федеральної форми соціалістичної держави. В практичному плані спроби реалізації федеральної форми організації держави робилися в СРСР, Югославії і Росії [1, 180-181].