Управління агрострахуванням

Необхідно зауважити, що в жодній країні не існує на сто відсотків ефективної системи державної підтримки страхування і управління ризиками в агросекторі. Проте досягнення максимальної ефективності використання бюджетних коштів можливо лише за умови своєчасного та гнучкого реагування на ті зміни та тенденції, що виникають на страховому ринку і в сегменті страхування аграрних ризиків, зокрема. Саме тому в законопроекті, що пропонується, передбачено делегування до складу компетенції уряду – Кабінету Міністрів України повноважень щодо встановлення (перегляду) переліку ризиків страхування яких підлягає субсидуванню, переліку капітальних активів, граничних розмірів франшизи та частин страхових премій, що покривається субсидією. В такій ситуації відпадає необхідність перманентного внесення змін до закону, що само по собі є тривалим за часом та процедурно громіздким процесом, який унеможливлює оперативність правового реагування на суспільні відносини.

Розділ 3. Шляхи до зниження ризиків при здійсненні підприємницької діяльності в АПК

3.1. Концепція розвитку системи аграрного страхуванняНеобхідність розбудови системи аграрного страхування зумовлена потребами стабілізації виробництва та доходів у аграрному секторі економіки, залучення сільськогосподарських виробників до управління ризиками та стимулювання використання кращих здобутків технології сільськогосподарського виробництва. Оскільки результати господарської діяльності в аграрному секторі більше ніж в будь-якому іншому секторі економіки залежать від погодних факторів та, відповідно, наражаються на ризики, що перебувають поза межами впливу на них господарюючого суб’єкта, то існують підстави для системного підходу до розвитку страхування в аграрному секторі.

Аграрне страхування, як один із найбільш ефективних способів управління ризиками, надає змогу вигідно поєднувати інтереси учасників ринку аграрного страхування та держави, як сторони, першочерговим завданням якої є забезпечення стабільного економічного зростання, добробуту громадян та їх соціального захисту.

Світовий досвід аграрного страхування складається з декількох моделей взаємодії учасників цього ринку, який формується в залежності від об’єктивних умов і традицій, характерних для економіки кожної країни. Водночас, все більше країн світу схиляються до наслідування досвіду тих країн, де була запроваджена та успішно діє модель системи аграрного страхування з державною участю (США, Канада, Іспанія), адже існують об’єктивні, доведені міжнародним досвідом, підстави, для надання державної підтримки системі аграрного страхування.

Сучасний стан розвитку аграрного страхування в Україні не відповідає його першочерговому завданню – бути ефективним механізмом управління ризиками в аграрному секторі та забезпечувати стабільність виробництва та доходів сільськогосподарських виробників. Зокрема, характерними рисами сучасного стану розвитку аграрного страхування є:

• наші страхові компанії по суті діють на свій страх і ризик. Жодна із них не може ґрунтуватися на загальнообов’язкових тарифах і тому повинна встановлювати їх самостійно. Хоча вони приблизно однакові, але якщо поглянути на проблему з боку страхувальника, то становиться зрозумілим що навіть маленькі коливання в тарифах призводять до того що підприємства вимушені шукати найбільш привабливий варіант, що в свою чергу це викликає іншу проблему, яка пов’язана в тому, що страхувальник вимушений шукати страхові компанії з найменшими тарифами, а страховик вимушений для того щоб привабити страхувальника встановлювати маленькі тарифи, але при цьому підвищувати розмір франшизи. Так в 2006 році середня премія на гектар склала 42,73 грн./га при середній тарифній ставці в 4,6% (3,41% в 2005 році )[29]. Страхові компанії часто використовують занижені або завищені франшизи (0,5% до 50%). Розкид тарифних ставок склав в 2006 році 0.1%-12,4%. Відзначене значне відхилення ставок премій і сум премій на одиницю площі. Суми премій на 1 га минулому зафіксовані на рівні від 7,99 грн. (при тарифі в 1% - ПЗУ-Україна) до 205,92 грн. (тариф 7,49% - СК Рокада). Так сума премії на 1 га по страхуванню пшениці в Донецькій області склала 18,5 грн., а в Полтавській області – 169,9 грн. Суми премії на 1 га міні 30 гривень були зафіксовані в 11 областях. Такі коливання не можна пояснити картами ризиків або даними по історичних збитках . Очевидно, що при тарифних ставках в 0,1-0,5% страхові компанії страхували посіви формально, швидше за все, при страхуванні заставного майна або з інших причин. Адміністратори програми субсидованого страхування культур повинні підняти питання про законність компенсації частини страхових премій по формальних договорах у випадку, якщо будуть установлені порушення процедур, рекомендованих Міністерством Аграрної Політики. Аналіз використання договорів комплексного й індексного (урожайності ) страхування офіційними установами не проводився . Так за даними Одеської області , у регіоні використовувалися винятково договори індексного страхування, хоча судячи з тарифів, франшизам і за даними страхових компаній, у регіоні широко використовувалися договори комплексного страхування.

• низький попит на страхування з боку сільськогосподарських виробників (низький відсоток участі у страхуванні, застосування страхування переважно не як методу управління ризиками підприємства, а як допоміжного заходу при отриманні банківського кредиту, недовіра сільськогосподарських виробників до страхових компаній);• недостатня пропозиція з боку страхових компаній (низький відсоток сільськогосподарського страхування у портфелі страхових компаній, відсутність у портфелі страхових компаній розмаїття страхових продуктів, які б відповідали потребам страхувальників, недовіра страхових компаній до сільськогосподарських виробників) Аналіз активності страхових компаній у регіонах показує, що страховики нерівномірно представлені в областях. Так у Сумській, Луганській і Одеській областях працювали 9-11 компаній (так само як і в 2005 році ), а в АР Крим і Закарпатської області не було підписано жодного договору страхування сільськогосподарських культур (також як в 2005 році ). При невеликих площах під сільськогосподарськими культурами в Закарпатській області відсутність договорів страхування культур можна пояснити деякими причинами, однак відсутність договорів в АР Крим вимагає аналізу сформованої ситуації. АР Крим є одним з основних регіонів, де вирощуються озимі культури (7% від усієї площі в Україні). Слід зазначити, що в більшій частині регіонів працювало по 2 страхові компанії. У третині регіонів працювало всього 7 компаній, що становить 19% від усього кількості страховиків, що страхували культури в 2005-2006 роках. Аналіз даних показує, що послуга страхування недостатньо пропонується виробникам сільськогосподарської продукції. Більшість компаній не мають розвиненої регіональної мережі й тільки починають розвивати напрямок агарного страхування. Більшість компаній випробовують недостачу фахівців. На ринку існує проблема з якісним перестрахуванням аграрних ризиків. 25 компаній, які працювали тільки в одній області;