Управління агрострахуванням
Послідовність розв'язування може бути така.
1.Визначається фактична середня врожайність пшениці в роз¬рахунку на 1 га засіяної площі. Вона становить 11,1ц (3552 : 320).
2.КількІсна втрата врожаю пшениці з 1 га — 20,9 ц (32- 11,1).
3.Вартість втраченого врожаю пшениці з 1 га — 1212 грн (20,9 х 58).
4. Вартість втраченого врожаю озимої пшениці з усієї площі — 387840 грн (1212x320).
5.Вартість урожаю культур, посіяних і підсіяних на площі за¬гиблих і пошкоджених посівів озимої пшениці — усього 223700 грн, у тому числі цукрових буряків — 203,200 грн (25400 х 8), зелених кормів — 20500 грн (8200 х 2,5).
6.Сума втрат пшениці за відкиданням вартості отриманого вро¬жаю цукрових буряків із зелених кормів —164140 грн (387840--223700).
7.Сума чистих втрат у розрахунку на 1 га — 513грн (164140:320).
8. Сума втрат на застраховану площу озимої пшениці — 153900 грн (513x300).
9. Сума страхового відшкодування, що має бути перерахована страхувальникові, становить 107730 грн (153900 х 70 : 100).Чинний порядок розрахунку суми збитку має, на нашу думку, певні недоліки. Головний із них полягає в тому, що збитки визначаються без врахування витрат господарств на вирощування врожаю на пересіяних і підсіяних площах. За таких умов господарствам часто буває невигідно або страхувати, або використовувати в поточному році площу, на якій загинули сільськогоспо¬дарські культури. Компроміс має полягати в гарантії страхуваль¬никові виплати відшкодування в сумі, не нижчій за нормативні витрати на пересів або підсів площі, зайнятої під загиблими чи пошкодженими посівами.
Розмір збитку, завданого загибеллю тварин, визначається так: установлюють середню страхову суму за одну голову тварини за договором страхування і множать її на кількість загиблих голів. Що ж до вимушено забитих тварин, то слід враховувати ще вартість реалізованого м'яса, придатного для харчових цілей, і шкурок хутрових тварин.
У разі знищення майна, яке входить до складу основних засобів, розмір збитку визначають з огляду на повну балансову вартість (з урахуванням зносу) і витрат на рятування й упорядкування майна після страхового випадку за відкиданням вартості залишків. Якщо йдеться про пошкодження майна, збиток визначають, виходячи з вартості його відновлення за цінами, що встанови¬лися на момент укладення договору страхування.
Збиток у разі пошкодження (загибелі) кормів, насіння, готової продукції та інших товарно-матеріальних цінностей визначається на підставі облікових даних про рух цих цінностей.
Зауважимо, що страхове відшкодування за загибле або пошкоджене майно виплачується щоразу в розмірі завданих збитків, але в межах страхової суми, зазначеної у договорі.
Розглянуті щойно умови страхування сільськогосподарських підприємств переконливо показують: страховики відійшли від шаблонного, непосильного і неефективного застосування принципу „страхування від усіх бід”.
Набір страхових послуг поступово стає індивідуалізованим і дедалі повніше враховує інтереси страхувальника. Водночас механізм страхового захисту аграріїв потребує істотного вдосконалення. Насамперед він має значно більше сприяти залученню капіталу, який можна спрямовувати на розвиток усіх галузей виробництва та переробки сільськогосподарської продукції. Доцільно посилити взаємозв'язок між страхуванням і кредитуванням, між натуральними і грошовими резервами, передбачити страхування відповідальності за контрактами із сільськогосподарськими товаровиробниками, зменшити страхові тарифи, скоротивши витрати на ведення справи і звільнивши страховиків від оподаткування премій, отриманих за страхування сільськогосподарських ризиків.